Університет Йорка

Університет Йорка (англ. University of York^[12], скорочено Ebor або York) — державний колегіальний дослідницький університет у Йорку, Англія. Заснований у 1963 році, університет розширився до більш ніж 30 відділів і центрів, які охоплюють широкий спектр дисциплін.

Університет Йорка
53°56′48″ пн. ш. 1°03′09″ зх. д.
Тип	громадський університет
Країна	Велика Британія[1]
Розташування	Йорк
Гасло	In limine sapientia і On the threshold of wisdom
Засновано	1963
Президент	Ґреґ Дайкd
Студентів	17 155
Співробітників	3091 осіб
Членство у	Група «Рассел»[2], White Rose University Consortiumd[3], N8 Research Partnershipd[4], ORCID[d][5][6], Jiscd[7], Digital Preservation Coalitiond[8], Асоціація університетів Європи[9], arXiv.org[10], University and College Uniond[11] і Worldwide Universities Networkd
Складається з	University of York Libraryd і Centre for Medieval Studiesd
Мова викладання	англійська
Випускники	Category:Alumni of the University of York
Штаб-квартира	Йорк
Сайт	york.ac.uk​(англ.)
University of York у Вікісховищі

На південний схід від міста Йорк університетський кампус займає площу приблизно 200 гектарів^[13][14]. Оригінальний кампус — Campus West, охоплює Йоркський науковий парк і Національний науковий навчальний центр, з ділянками дикої природи, кампусних озер та озеленень. Другий кампус — Campus East, був відкритий 2009 року й наразі містить 5 коледжів і 3 факультети, а також конференц-зали, спортивне містечко та стартап «інкубатор»^[15].

У 2023—2024 роках загальний дохід університету становив 515,5 млн фунтів стерлінгів, з яких 100,4 млн припадало на дослідницькі гранти та контракти, а витрати склали 379,4 млн^[16].

Йорк був одним із перших університетів листового скла, заснованих у 1960-х роках, і має колегіальну систему, яка наразі складається з 11 коледжів^[17]. Одинадцятий коледж — David Kato — відкрився 2022 року^[18][19]. Університет є членом регіональних дослідницьких груп, включно з N8 Group і White Rose University Consortium, а також національною Russell Group.

Випускники та вчені

Йорк має велику кількість випускників, які брали активну участь у політиці, серед них, зокрема, принаймні 20 членів парламенту Сполученого Королівства, п'ять членів Палати лордів, двоє членів шотландського парламенту, один член Європейського парламенту та кілька міністрів інших урядових організацій в усьому світі. Колишній президент і колишній прем'єр-міністр Португалії Анібал Каваку Сілва здобув ступінь доктора економіки в Йорку^[20]. Колишній генерал-губернатор Белізу Колвілл Янг має ступінь доктора лінгвістики в Йорку^[21]. Старший віцепрезидент Групи Світового банку Махмуд Могілдін має ступінь магістра з аналізу економічної та соціальної політики в Йорку.

Колишня членкиня парламенту Гаррієт Гарман є випускницею Йорка.

Університет також представлений випускниками, які здобули освіту в галузі гуманітарних наук, таких як англійська література, соціальні науки, економіка, філософія, історія середньовіччя та музика. Автор Ентоні Горовіц^[en] 1973 року закінчив Йорк зі ступенем англійської літератури та історії мистецтва. Грег Дайк^[en], голова Футбольної асоціації та Британського кіноінституту, колишній студент, який закінчив Йорк 1974 року, здобувши ступінь бакалавра політики, згодом повернувся до університету як його ректор (2004—2015). Письменник, критик і телеведучий Віктор Льюїс-Сміт вивчав музику в Йорку наприкінці 1970-х років. Чинний директор Музею природознавства сер Майкл Діксон має ступінь доктора філософії зоології Йорка^[22]. Ютубер і веб-розробник Том Скотт здобув диплом лінгвістика в Йорку^[23]. Бізнесвумен і зірка «Лігва дракона» Сара Дейвіс^[en] закінчила Йорк із ступенем з бізнесу у 2006 році^[24].

Видатні вчені, пов'язані з Йоркським університетом, охоплюють вчителя літератури Ф. Р. Лівіса та активіста проти апартеїду Адріана Лефтвіча, а також докторку-професорку Дженніфер Сміт, яка зараз працює в Університеті Глазго та вивчає шотландські діалекти^[25][26].

Завдяки експансії в галузі технологій, Йорк також випустив відомих комп'ютерних вчених, таких як співзасновник Ethereum Гевін Вуд, комп'ютерний науковець Кріс Ліллі та комп'ютерний біолог Сью Джонс^{[27][28][29][30]}.