Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Усаковський Юрій Олександрович
футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ю́рій Олекса́ндрович Усаковський (нар. 10 жовтня 1968, Черкаси, Черкаська область, Українська РСР, СРСР)[2] — радянський і український футболіст, що грав на позиції півзахисника, і футзаліст. Майстер спорту України міжнародного класу з футзалу. Брат-близнюк відомого українського футзаліста Сергія Усаковського.
Remove ads
Біографія
Освіта
Брати не дуже любили навчатися, але завдяки наполегливості Геннадія Лисенчука закінчили навчання в київському Національному університеті фізичного виховання і спорту України.
Дитинство і юність
У 1979 році почав з братом займатися футболом у черкаській ДЮСШ № 1, де їхнім тренер був Олександр Блуд. Команда 1968 р.н. пробилася до фіналу першості УРСР серед юнаків, а окрім братів Усаковських в ній також виступали Євген та Ігор Столовицькі, Микола Ліпинський і Андрій Курочкін[1][3]. Після закінчення ДЮСШ жодних пропозицій з футбольних команд не надійшло через те, що брати були худорляві і низькі[4]. Потім їх призвали в радянську армію, де вони провели наступні два роки. У футбольну команду СКА потрапити не вдалося і спочатку вони опинилися в навчальній бойовій частині у Куйбишеві, а військову службу проходили у місті Бялогард (Польща). Під час служби в армії посилено займалися на перекладині і зі штангою[5].
Remove ads
Футбольна кар'єра
Після демобілізації грав у змаганнях колективів фізкультури, виступаючи за черкаський «Ротор». Паралельно виступаючи за «Хімік» (Черкаси) 1990 року завоював срібні нагороди чемпіонату Черкаської області[6].
В кінці 1990 року отримали запрошення від черкаського «Фотоприладу» і взяли участь у матчах Кубка УРСР з міні-футболу, що відбувався в Дніпропетровську. У півфіналі «Фотоприлад» поступився ДХТІ, але Сергій і Юрій себе вдало проявили у новому виді спорту.
Через півроку виступів у КФК брати перейшли в сєвєродонецький «Хімік», що виступав у Другій лізі чемпіонату СРСР[7]. Проте Юрій у одній з ігор одразу отримав важку травму, яка вивела його з гри майже на рік, і він не провів за команду жодного матчу у чемпіонаті. Після одужання разом з братом деякий час грав за «Тясмин» з Кам'янки, що виступав у обласному чемпіонаті.
Кар'єра у футзалі
Узагальнити
Перспектива
В кінці 1991 року Усаковські отримали запрошення із дніпропетровського «Механізатора», керівництво якого запримітило їх на Кубка УРСР з міні-футболу 1990 року. Разом з «Механізатором» Юрій виграв Кубок СРСР з міні-футболу, що проводився в перший і єдиний раз. Брати мали пропозицію з вищолігового «Кременя», але вирішили продовжувати займатися футзалом і опинилися в «Надії». Запорізький клуб взяв участь у першому чемпіонаті незалежної України, який проводився під егідою Асоціації міні-футбольних клубів і здобув «золото».
Після успішного сезону в Запоріжжі, а особливо фінального матчу Кубку України, де «Надія» зіграла зі «СКІФ-Сілеком», братів запросили у столичну команду, де вони стали лідерами колективу і виграли перший чемпіонат України, що проводився Асоціацією міні-футболу України[8]. Юрій став другим бомбардиром чемпіонату[9], забивши 33 голи.
«Новорусь»/«Спартак-Новорусь» і УС «Кампус»
Після вдалого сезону до Києва за братами приїхали керівництво і тренерський штаб московської «Новорусі», яка виграла путівку у Вищу лігу, в особі Прохорова, Володимира Муханова і Володимира Шевчука. Незадовго до цього у братів була пропозиція з Польщі, де пропонували зарплату в 100 доларів на місяць, але російський варіант виявився більш вигідним. Обговоривши можливий трансфер з президентом АМФУ Геннадієм Лисенчуком, брати переїхали в Росію.
Спочатку в «Новорусі» Усаковський виходив на заміну, але згодом став гравцем основного складу.
Дуже вдалим для нападника видався розіграш Кубка Росії. Юрій з шістьма голами став найкращим бомбардиром зонального турніру (Москва)[10]. У фінальній частині він забив ще один гол, що дозволило йому здобути звання найкращого бомбардира турніру, а команді виграти бронзові медалі Кубка[11].
Після перемоги на турнірі в Німеччині брати отримали пропозицію пограти в Бельгії, але у них ще на півроку був діючий контракт з «Новоруссю», а бельгійці чекати його завершення не захотіли.
Після завершення сезону у Росії, Усаковські приїхали в Україну, де керівництво київського УС «Кампус» намагалося підписати братів. Брати зіграли за столичну команду один матч в 1/8 фіналу Кубка України[12], після якого вона вилетіла з турніру і повернулися в Росію. Київський клуб намагався підписати братів і на початку 1997 року, але безуспішно[13]
Перед стартом Кубка Росії 1995 року через фінансові проблеми клуб Усаковського «Новорусь» злився зі «Спартаком» і отримав нову назву - «Спартак-Новорусь». У розіграші Кубка Юрій забив два голи, причому один з них у фіналі, але це не допомогло його команді, яка програла «Діні» 4:7[14]. Після цього команда була розформована через брак коштів.
«КСМ-24» і «Будівельник-7»
Після закінчення контракту зі «Спартаком», брати його вирішили не продовжувати і повернулися на батьківщину - у донецький «Шахтар». Після сезону в «Шахтарі» Юрій отримав важку травму і пропустив півроку, після він з братом отримав запрошення із Казахстану від клубу «Актюбрентген». Після сезону у Казахстані брати підписали дворічні контракти з «Приволжанином», який виступав у Вищі лізі, оскільки стояло завдання піднятися у Суперлігу[15]..
У грудні 2005 року Юрій разом з Сергієм перейшли в іркутську «Зірку»[16], але приїжджали грати тільки на тури[17], завдяки чому встигали також виступати за черкаський «Рятівник», що виступав у Другій лізі України.
У березні 2007 року брати були відраховані зі «Зірки» через те, що не вийшли на дві офіційні гри першості Росії, а також головний тренер Євген Єропов був незадоволений їхньою грою у турі до того[18].
Після цього Усаковські перейшли в глазовський «Прогрес»[19].
29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[20].
Remove ads
Виступи за збірні
Студентська збірна України
Національна збірна України
Усаковський дебютував у збірній України у двадцятип'ятирічному віці ще 1993 року, коли вона вперше зібралася і взяла участь у турнірі «Санкт-Петербурзька осінь-1993», що проходив з 3 по 7 листопада[21].
Ще один дебют Усаковського у збірній відбувся у її першому офіційному матчі 5 червня 1994 року проти білорусів у Мінську.
чемпіонат Європи 2003 року брати пропустили через травми[22].
Remove ads
Нагороди і досягнення
Узагальнити
Перспектива
Командні
У футболі
Срібний призер чемпіонату Черкаської області: 1990
«Енергетик» (Чигирин)
У футзалі
«Механізатор»
Володар Кубка СРСР з міні-футболу: 1991
- «Надія»
- Чемпіон України (під егідою Асоціації міні-футбольних клубів): 1992
- «Сокіл»
- Переможець турніру Івана Яремчука (Черкаси): 1994[23]
- «Слід»
- Чемпіон України (під егідою АМФУ): 1993/94
«Спартак-Новорусь»
Фіналіст Кубка Росії: 1995
Бронзовий призер Кубка Росії: 1994
- «КСМ-24»
- Срібний призер чемпіонату Росії: 1996/97
- Володар Кубка ліги: 1997
- «Фотоприлад»
- Кубок Івана Яремчука: 1997[24]
- «Корпія-Політехнік»
- Фіналіст Кубка України: 1998/99
- «Спартак»
- Чемпіон Росії: 2000/01
- Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2001/02
- Срібний призер чемпіонату України: 2002/03
- Володар Кубка України: 2002/03
«Актюбрентген»
- «Приволжанин»
- Переможець Вищої ліги чемпіонату Росії: 2004/05
Особисті
- Найкращий бомбардир Кубка Росії: 1995
- Найкращий бомбардир зонального турніру Кубка Росії: 1995 (Москва)
- Найкращий гравець турніру «Артус Кап» (Німеччина), разом з братом: 1995 р.[26]
Нагороди
Remove ads
Цікаві факти[27]
- Юрій на 20 хвилин молодший за свого брата Сергія
- Улюблена музика: меломан
- Улюблена страва: українська кухня
- Одна з головних умов, яку брати ставили перед клубами - грати разом
Примітки
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads