Устимчик Володимир Костянтинович

Володимир Костянтинович Устимчик (нар. 5 травня 1952, Кривий Ріг, УРСР, пом. 5 березня 2000, Кривий Ріг, Україна) — радянський футболіст та український тренер. Півзахисник. Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1974). Майстер спорту СРСР (1974). Чемпіон СРСР (1983).

Володимир Устимчик
Володимир Устимчик
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Костянтинович Устимчик
Народження	5 травня 1952(1952-05-05)
	Кривий Ріг, УРСР
Смерть	5 березня 2000(2000-03-05) (47 років)
	Кривий Ріг, Україна
Зріст	166 см
Вага	62 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1973	«Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1969—1972 «Кривбас» 115 (9) 1973—1981 «Чорноморець» (Одеса) 223 (25) 1982—1983 «Дніпро» (Дніпроп.) 63 (9) 1984—1985 «Кривбас» 64 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1994 «Дунай» (Ізмаїл)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Освіта вища. Закінчив Одеський політехнічний інститут.

Життєпис

Вихованець криворізького футболу, почав грати в групі підготовки «Кривбасу» в 1966 році.

В одеський «Чорноморець» потрапив, погравши за «Кривбас» і дубль київського «Динамо». У 1974 році разом з «моряками» став бронзовим призером чемпіонату СРСР.

У 1975 році Устимчик з чотирма голами розділив лаври найкращого снайпера «Чорноморця» в компанії ще з трьома одноклубниками, а в 1976 році потрапив в число 33 найкращих футболістів Української РСР (№3 серед центральних півзахисників). Однак найпродуктивніші сезони в Одесі у нього вийшли, починаючи з 1977 року. Володимир багато грав і багато забивав, провів 2 гри в Кубку УЄФА^[1]. Його технічний футбол зачаровував уболівальників.

У «Дніпро» Володимир Устимчик прийшов в 29-річному віці, коли в радянському футболі гравці зазвичай закінчували кар'єру. Однак свого останнього слова у футболі він на той час ще не сказав, що незабаром і довів своєю блискучою грою. У сезоні 1983 року Устимчик в складі дніпропетровського клубу став чемпіоном СРСР. У золотому матчі проти «Спартака» 6 листопада 1983 року Володимира Устимчик вивів дніпропетровську команду з капітанською пов'язкою^[2]. В березні 1984 року покинув команду.

У грі Устимчик був технічний, легкий, рухливий. Добре орієнтувався на полі, мав диспетчерські здібності, корисно діяв в підіграванні партнерам^[3].

Бутси на цвях Устимчик повісив в рідному Кривому Розі, відігравши за «Кривбас» ще два повноцінних сезони.

Після завершення кар'єри гравця футбольна кар'єра у великого майстра, на жаль, не склалася. Устимчик нерідко безслідно зникав з поля зору уболівальників, лише зрідка давав про себе знати. Як, наприклад, в 1994 році, коли працював головним тренером ізмаїльського «Дунаю». Це єдине, що відомо про його подальшу долю.

Через рік після смерті, в 2001 році, Володимир Устимчик був включений до числа найкращих футболістів Одеси ХХ століття і символічну збірну «Чорноморця» всіх часів.

Досягнення

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (1): 1983
  • Бронзовий призер (1): 1974

• У списках найкращих футболістів УРСР: 1976

Література

• Усатюк Ю. І. «Відлиті в бронзі». - Одеса: ВМВ, 2014. - с. 368., іл. ISBN 978-966-413-496-2