Намивні території

Намивні території — новоутворені території шляхом намивання штучних островів, засипання та відгородження греблями акваторії океанів, морів та водойм суходолу (рік, озер тощо), розширення берегової лінії насипанням пляжів та створення різноманітних гідротехнічних споруд.

Рекультивація в Перті, Австралія, 1964 р

Методи

Утворення земель може відбуватися різними способами. Найпростіший з них полягає в простому засипанні території великою кількістю каміння та/або цементу, а потім заповнення проміжків глиною або землею, аж допоки висота не досягне потрібної величини.

Осушення земель, що лежать нижче рівня моря, часто використовується для їх подальшого використання в сільському господарстві.

Історія

Одним з найперших великих європейських проектів по створенню територій був польдер у Бемстері, Нідерланди, завершений в 1612 році, що додав 70 квадратних кілометрів землі. У XIX столітті кілька значних проектів було запущено в Азії, у таких містах як Бомбей і Гонконг.

В Океанії відомі ще більш давні штучні острови. Одним із найвідоміших з них є Нан Мадол — штучний архіпелаг, що знаходиться біля острова Понпеї, і належить до Федеративних Штатів Мікронезії. Вважається, що Нан-Мадол був створений між 1285 і 1485 роками.

В Америці, місто Теночтітлан, столиця Ацтекської імперії, було збудоване на невеличкому природному острівці посеред солоного озера Тескоко, проте швидко розросталося, що вимагало значного розширення території острова.

Приклади

East Coast Park^[en] у Сингапурі був збудованний на штучно зробленному пляжі

Флевопольдер^[en], Нідерланди, є найбільшим в світі штучним островом.

Район Фонтвілль в Монако повністю збудований на території, піднятій з моря.

Азія

• Мумбаї, Індія. За останні 150 років, сім островів Бомбея — Мумбаі, Колаба, Махім, Парел, Ворлі, Мазгаон і Острів Старої, були з'єднанні в один, а потім приєднанні до материка.^[1]
• Велика частина берегової лінії континентального Китаю, Гонконгу, Північної Кореї і Південної Кореї. За оцінками, близько 65 % ваттів Жовтого моря було осушено.^[2]
• Низини Янцзи, на материковому Китаї, включно з територіями важливих міст, таких як Шанхай і Ухань.^[3]
• Велика частина берегової лінії міста Карачі, Пакистан.^[4]
• Частина (близько 36 квадратних кілометрів — 60 %) міжнародного аеропорту Хамад у Катарі.^[5]
• Острів Перл-Катар у районі Вест Бей міста Доха.
• Міжнародний аеропорт Чюбу, Японія
• Міжнародний аеропорт Інчхон, Південна Корея.
• Центральний район Бейрута, Ліван.
• Місто Шеньчжень у південному Китаї.
• Місто-держава Сингапур, збільшило свою площу на чверть за останні п'ятдесят років.^[6]
• Острови Пальм, архіпелаг «Світ», і готель Бурдж аль-Араб що в Дубаї, ОАЕ.
• Острів Яс, в Абу-Дабі, ОАЕ.
• Острів Хулхумале, Мальдіви. Є одним з районів міста Мале.

Європа

• Велика частина Нідерландів.
• Частина Дубліну, Ірландія.
• Більша частина бухти Белфасту і Північній Ірландії.
• «Морський фасад» у західній частині Васильєвського острову, Санкт-Петербург.
• Гельсінки — більша частина міського центру.
• Квартал Барселонета у Барселоні, Іспанія
• Порт Зебрюгге, у Брюгге, Бельгія
• Більша частина Фонтвіллю, Монако
• Порт Геркулес, у Ла-Кондамін, Монако
• Фенські болота у східній Англії
• Венеція, Італія
• Квартал Орсіні, частина Борго Санта-Лючия, Неаполь, Італія

Африка

• Район Форшор у Кейптауні^[7]
• Мечеть Хасана II у Касабланці, Марокко.
• Еко Атлантік, місто, що будується у Нігерії (неподалік від Лагоса) на новоствореному півострові.^[8]

Сільське господарство

Потреби сільського господарства були основним рушієм створення територій в доіндустріальну епоху.^[9]

Розповсюдженою практикою є осушення водно-болотяних угідь, для перетворення їх у орні землі. Хоча, технічно, це не створює нових ділянок суші, проте розширює доступну для використання і заселення територію. Також, такі дії є ефективними методами стримування чисельності комарів і москітів.

В пост-індустріальну епоху, створення земель сільськогосподарського призначення не втратило актуальності. Наприклад, село Оґата, у префектурі Акіта, в Японії, було побудоване на території колишнього озера Хачіроґата, що було другим за площею озером Японії.^[10]

Штучні пляжі

Для розширення пляжів зазвичай використовується пісок і земля. Обладнання пляжу також предбачає будівництво захисних споруд, що запобігатимуть дрифту піску вздовж берега (такі споруди можуть бути і перпендикулярними до берегової лінії, як буни, і повздовжними, як хвилерізи). Проте, пляжі зазвичай все одно є порівняно недовготривалими спорудами.

Для створення пляжів використовується техніка намиву — пісок і земля підіймаються з дна водойми, що знаходиться поруч з пляжем, у вигляді пульпи, і транспортується до берегової лінії за допомогою землевідсмоктуючих снарядів або по трубопроводу. Таким чином, разом з утворенням території проводиться поглиблення дна.

Також утворення пляжів можливе за допомогою використання енергії самих хвиль: розміщуючи невисокі перепони, що запобігають відтіканню піску в море, але не заважають принесенню його на берег. Таким чином, може утворюватися стіна піску до 0,5 метрів висотою за рік без додаткових витрат.^[11]

Ризики

Штучно створені території мають більшу схильність до розрідження ґрунтів під час землетрусів,^[12] що може значно збільшувати ушкодження будівель і інфраструктури. Іншою небезпекою є осідання, завдяки якому новостворені території можуть піти під воду. Осушені угіддя іноді розташовані нижче рівня моря, а тому є небезпека їх затоплення.

З іншого боку, створення території несе значні екологічні ризики, через те, що при ньому руйнується існуюча екосистема водоймищ. У деяких країнах існують спеціальні органи, що займаються регулюванням розширення землі, такі як Комісія з розвитку і збереження пляжів^[en] у Сан-Франциско.