Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Утоплена
опера Миколи Лисенка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Майська ніч, або Утоплена» — лірично-фантастична опера на три дії (чотири картини) українського композитора Миколи Лисенка. Лібрето написане українським письменником і драматургом Михайлом Старицьким за мотивами оповідання Гоголя «Травнева ніч» або «Утоплена» зі збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки».
Remove ads
Походження, історія та характеристики
Узагальнити
Перспектива
Відразу після виходу остаточної версії своєї першої опери на гоголівську тему — Різдвяна ніч (1883), Микола Лисенко звернувся до ще однієї новели Гоголя з тієї ж збірки. Лібрето до «Травневої ночі» (як і до попередніх опер Лисенка) підготував драматург Михайло Старицький, а очолювана ним мандрівна театральна трупа вперше поставила оперу.
Як і інші опери та оперети Лисенка цього періоду, музика «Утопленої» базується переважно на фольклорному натхненні, вона має пісенний характер в сольних та хорових партіях, мелодії та ритми — на українській народній музиці. Рівень складності оперних партій та супроводу відповідає засобам, які мав мандрівний і лише нещодавно професіоналізований театр Старицького; партитура, зрештою, вказує на ряд варіантів, які можна використовувати відповідно до таланту співаків. Однак на відміну від Різдвяної ночі, цього разу лібретист і композитор зберіг цілком казкову, фантастичну атмосферу шедевра Гоголя[1].
Вперше поставлена трупою М.Старицького (режисер - М. Кропивницький) у грудні 1884 року у Харкові[2]. На театральній сцені вперше - 14 (2 січня) 1885 року в Одеському оперному театрі[1][3] за участі Марії Заньковецької, Михайло Садовського, Марка Кропивницького та Панас Саксаганського, декорації готував Італ Сарті, композитор також був присутній на репетиціях. Про прем'єру газета «Одеський журнал» писала: «Новітня малоросійська оперета „Утоплена“ мала великий успіх і, без сумніву, буде видатною новиною сезону. Викликам і оплескам, якими публіка наділила виконавців, автора лібрето Старицького, композитора М. Лисенка і декоратора Сарті, не було кінця. П'єса справді була обставлена надзвичайно мило і пройшла з тією жвавістю, яка характерна для трупи Старицького.» Оперу також виконували українські мандрівні трупи, такі як ансамбль М. Садовського, який вперше виконав її в Києві в 1895 р. та трупа П. Саксаганського.
Перший постійно діючий театр, заснований М. Садовським у Києві в 1907 р., Вперше поставив Утоплену у 1913 р. У головній ролі виступила відома співачка Марія Литвиненко-Вольгемут, і Утоплена стала (разом з Наталкою Полтавкою) однією з найпопулярніших постановок, з прем'єри у вересні по лютий 1914 року її виконували 15 разів. Вона не зникла зі сцен навіть пізніше, наприклад, 28 липня 1919 р. цією оперою відкрили новозаснований Театр музичної драми в Києві.
Як і інші опери Лисенка, Утоплена зазнала низки неавторських переробок з 1930-х років, які мали пристосувати невибагливу партитуру до набагато більших можливостей великих професійних оперних театрів. У 1937 році вона була перероблена в «велику оперу» для Одеського театру — за ініціативою режисера В. Манзії та диригента С. Столермана — хормейстером і композитором П. Толшаковим. Він здійснив оркестрування партитури й завершив у 1-му акті картину української ночі, у 3-й симфонічній картині — марш Голови, а крім того, додав абсолютно новий 4-й акт — весілля Гали та Левки. Більшого поширення набула нова редакція, трохи більш вірна М. Вериківського в плані музики та М. Рильського в плані тексту, прем'єра якої відбулася в Києві 2 вересня 1950 р.[1]
За межами України більш відомою є однойменна опера на той сами гоголівський сюжет Миколи Андрійовича Римського-Корсакова під назвою «Травнева ніч» (1880).
Remove ads
Дійові особи
Сюжет
Узагальнити
Перспектива
Дія 1
(Село в Україні: хати Ганна та Голови)
Темніє, а дівчата та хлопці повертаються з поля після роботи; вони також домовляються про вечірні прогулянки (хор «Туман хвилями лягає). Левко приїжджає на коні й з нетерпінням чекає зустрічі з коханою Галею (пісня Левка «Ой, ти місяцю-зоре). Коли він приїжджає до її котеджу, він приваблює її своєю піснею (речитатив, серенада ««Нічка спускається», арія «Не лякайся і не гайся»). Коли дівчина не виходить, він удає, що назавжди прощається з нею, і Галя нарешті вибігає і запевняє Левка, що вона думає лише про нього (Козаченьку милий). Обидвоє зізнаються у коханні (дует ««Дівчино кохана»)
Левко розповідає Галі історію напівзруйнованого котеджу з іншого боку ставу (Балада «Давно в тім будинку»). Колись у ньому жив сотник і його прекрасна дочка, але він взяв на старості молоду жінку, яка заздрила його дочці, й була до того ж відьмою. За дівчиною часто спостерігав зловісний чорний кіт; одного разу дівчина набралася мужності й напала на кота з ножем, відрізавши йому лапу. За мить вона виявила безруку мачуху. Сотник прокляв дочку і вигнав його з дому. Дівчина потонула в горі у ставку і стала королевою душ потонулих дівчат і врешті-решт зуміла забрати у воду і мачуху, але вона змінилася настільки, що потонула дівчина не змогла впізнати її серед своїх супутниць.
Незабаром настає вечірня прогулянка. П'яний Каленик спотикається, виходячи з трактиру (Пісня «Коли б мені зранку), п’яного його відправляють до хати Голови. Коли всі розходяться, Левко стає непоміченим свідком того, як його батько — Голова села, залицяється до Галі, і ніколи не погодиться на її шлюб із Левком (Тріо «Боже, що ж мені почати). Левко дуже злий і просить про допомогу своїх друзів, які також обурені тим, що такий запліснявілий старець залицяється до молодої дівчини (Фінал).
Інтродукція | |
№ 1 | Хор «Туман хвилями лягає» |
№ 2 | Пісня (Левко) «Ой, ти місяцю-зоре» |
№ 3 | Речетатив і Серенада (Левко) «Нічка спускається»» |
№ 4 | Арія (Левко) «Не лякайся і не гайся» |
№ 5 | Кантилена (Галя) «Галі Козаченьку милий» |
№ 6 | Дует (Галя і Левко) «Дівчино кохана» |
№ 7 | Баллада (Левко) «Давно в тім будинку»» |
№ 8 | хор «Туман яром» |
№ 9 | парубочий хор «Туман яром котиться» |
№ 10 | жіночий хор (Троїцька) «Ой зав’ю вінки» |
№ 11 | Пісня Каленика «Коли б мені зранку горілочки склянку» |
№ 12 | Тріо (Галя, Левко, Голова) «Боже, що ж мені почати» |
№ 13 | Фінал (Левко, парубочий хор «А в нашого Голови») |
Дія 2
Переважають комедійно-побутові сцени. Писар залицяється до Горпини, проте невдало ("нащо мені старший шут"). Голова скаржиться на свою жінку Виннику, Горина це чує і між ними виникає сварка, сповнена колоритних мовних зворотів. З'являються парубки, яких Левко підговорив поглузувати з Голови ("А в голови нашого села та й головиха була"). У заключній сцені голова лютує, погрожує наскаржитись комісару й наказує соцьким схопити парубків, проте соцькі не проявляють належної рішучості, а парубки продовжують глузувати з Голови ("сибирний та бензеокий дід").
Антракт | ||
Перша картина | ||
№ 14 | пісні Горпини «Ой, не вийду я на морижок» і «Доки ж мені журитися» | |
№ 15 | Пісня-романс (Писар) «Горпино Стахівно, горить» | |
№ 16 | Пісня (Писар) «Як вступив я в цю світлицю» | |
№ 17 | Дует (Писар і Горпина) «Ой, капусто, ой, розсадо моя» | |
№ 18 | Терцет (Голова, Винник, Горпина) «В мене жінка, ой, біда» | |
№ 19 | Парубочий хор «А в нашого Голови» (повтор № 13) | |
№ 20 | Фінал першої картини (Голова, Писар, Винники, Каленик, Горпина, подруги нареченої) «Свят! Свят! Це зовиця» | |
Друга картина | ||
№ 21 | Левко і парубочий хор «А в голови з нашого села» | |
№ 22 | Парубочий хор «Ой гоп, таки так!» | |
№ 23 | Фінал другої дії |
Дія 3
(Біля руїн будинку сотника) Левко скаржиться на тяжку долю ("ой не спиться не лежиться") і йде до озера, де зустрічається з Панночкою-утопленицею. Вона просить знайти серед русалок її мачуху. Русалки грають у "Ворону" і в цей час Левкові вдається розпізнати мачуху-відьму, русалки кидаються на неї і топлять у ставку. Панночка йому дякує і пророкує, що покращення його долі принесе лист.
У фіналі - розгорнута сцена: на тлі пісні "Гомін, гомін" Левко повертається додому, Голова вже отримав лист Комісара і визнає що "так начальство... ніде дітись...", писар натякає Горпині, що "так все сталось як жадали" і тоді Левко заявляє Галі, що "Бог зглянувсь над нами, на чесний шлюб отець благословив". Опера закінчується прославним хором "слава нашим молодятам".
№ 24 | Інтродукція та пісня Левка «Ой, не спиться й не лежиться» |
№ 25 | Чарівний сон «Ой, місяцю ясний» |
№ 26 | Русалчин хор «Вже місяць над нами високо» |
№ 27 | Танок русалчин «Ох і глупої пори» |
№ 28 | Сцена й арія (гра у ворона і остання арія Панночки) «я вільна рибчина» |
№ 29 | Фінал, (дівочий, парубочий хор, Левко, Галя, Голова, Писар, Горпина, Винник, Каленик) |
№ 30 | Сцена заручин «Батько нас благословляє», хор «Честь тобі, Голово, й слава!» |
№ 31 | Фінальний прославний хор «Слава нашим молодятам!» |
Remove ads
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads