Ухтинський нафтопереробний завод

Ухтинський нафтопереробний завод — підприємство нафтопереробної галузі Росії.

Ухта

Місце розташування підприємства

Основні технологічні установки

Протягом тривалої історії заводу існували такі потужності з первинної переробки нафти:

- введена в дію у 1939-му (та в подальшому неодноразово модернізована) установка АТ-1 (атмосферна трубчатка);

- запущена в 1953-му установка АВТ (атмосферно-вакуумна трубчатка) потужністю 1 млн тонн на рік, що була спроможна переробляти важку нафту Ярезького родовища з отриманням дизельного пального, вакуумного газойлю (був гарною сировиною для отримання мастил) та гудрону (йшов на виробництво високоякісного бітуму). Іншою сировиною для АВТ виступав прямогонний мазут з установок АТ;

- введена в дію у 1970-х роках установка АТ-2.

Наявність трьох зазначених вище установок дозволила довести загальну потужність заводу до 6,2 млн тонн на рік. При цьому варто враховувати, що здатність установки АВТ переробляти нафту обмежувалась видобутком на Ярезькому родовищі, яке лише в другій половині 1980-х змогло вийти на рівень у 0,5 млн тонн (після чого почалось падіння).

Подальший розвиток майданчику включав:

- консервацію установки АТ-2 з її наступним перетворенням на установку вісбрекінгу гудрону потужністю 0,8 млн тонн на рік, що стала до ладу в 2007 році та продукує бензин, вакуумний газойль та мазут;

- проведену в 2001-му модернізацію установки АТ-1 з доведенням її потужності до 3,2 млн тонн на рік;

- проведену в 2012-му модернізацію установки АВТ зі збільшенням її потужності до 2 млн тонн на рік. Втім, хоча цей проєкт обґрунтовувався зростанням видобутку нафти на Ярезькому родовищі, проте в середині 2010-х власник НПЗ вирішив взагалі відмовитись від її переробки.

Серед інших важливих об'єктів НПЗ можливо згадати:

- запущену в 1973-му установку каталітичного риформінгу ЛГ-35-11/300-95 потужністю 0,3 млн тонн на рік, яка дозволяє продукувати компонент високооктанового бензину;

- введену в 2003-му установку гідродепарафінізації дизельного пального ГДС-850 потужністю 0,85 млн тонн на рік (такий процес можуть використовувати для отримання преміальних «арктичних» марок);

- запущену в 2009-му установку ізомеризації потужністю по сировині 0,12 млн тонн на рік, що продукує високооктановий ізомеризат (а також певні обсяги ароматичних вуглеводнів).^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13]}

Обсяги переробки

Щодо фактичних обсягів переробки відомі, зокрема, такі дані:

-       у 1945-му — 0,15 млн тонн;

-       у 1955-му — 0,53 млн тонн (з неї 0,31 млн тонн важкої нафти);

-       у 1965-му — 2,11 млн тонн (з неї 0,25 млн тонн важкої нафти);

-       у 1970-му — 3,12 млн тонн;

-       у 1977-му — 5 млн тонн;

-       у 1981-му — 6 млн тонн;

-       у 1999-му — 1,8 млн тонн (з нх 0,55 млн тонн надійшло за останній квартал від нового власника компанії Лукойл);^[14]

-       у 2005-му — 3,4 млн тонн;^[15]

-       у 2006-му — 3,56 млн тонн (з отриманням 0,31 млн тонн бензину, 0,94 млн тонн дизельного пального та 0,85 млн тонн мазута);^[16]

-       у 2015-му — 3,4 млн тонн (з отриманням 0,49 млн тонн бензину, 0,96 млн тонн дизельного пального та 1 млн тонн мазута);^[17]

-       у 2017-му — 1,84 млн тонн;

-       у 2018-му — 2,11 млн тонн;^[18]

-       у 2020-му — близько 2 млн тонн.^[19]

Логістика

Завод споживає продукцію місцевих родовищ Тимано-Печорського басейну. Наразі основні частина сировини надходить по магістральному нафтопроводу Уса — Ухта. Певні обсяги ресурсу отримують через запущений в 1961-му нафтопровід місцевого значення довжиною 65 кілометрів Тебук — Ухта (на піку видобутку в 1968-му Тебукський промисел видав 3,5 млн тонн).^[20][21]

Доставка важкої нафти Ярезькому родовища здійснювався у залізничних цистернах. Варто відзначити, що, як і планувалось, станом на кінець 2010-х видобуток на цьому родовищі дійсно істотно збільшився — до 2,4 млн тонн на рік.^[22] Втім, ці обсяги спрямували до нафтотранспортної системи компанії «Транснефть», для чого в 2014-му ввели в дію перемичку Ярега — Ухта до магістрального трубопроводу Ухта — Ярославль.

Продукцію НПЗ вивозять залізничним транспортом.