Фальківський Дмитро Никанорович

Дмитро́ Никано́рович Фалькі́вський (справжнє прізвище Левчук; 3 листопада 1898, село Великі Лепеси (зараз у міській смузі міста Кобриня, Берестейщина) — 16 грудня 1934, Київ) — український поет, прозаїк, перекладач, сценарист представник розстріляного відродження. У пізній творчості — неосимволіст. У юності працівник каральних органів СРСР. Жертва сталінського терору.

Дмитро Фальківський
Дмитро Никанорович Левчук
Народився	3 листопада 1898(1898-11-03)  Великі Лепесиd, Буховицька сільська рада, Кобринський район, Берестейська область, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	17 грудня 1934(1934-12-17) (36 років)  Київ, СРСР
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство	Російська імперія→СРСР
Національність	українець
Діяльність	поет, прозаїк, перекладач, сценарист
Alma mater	Q127038736? і Q127038741?
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	1924-1934
Жанр	романтизм
Magnum opus	"На пожарищі" (1928)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у Вікіджерелах

Життєпис

Вчився у Берестейській гімназії; у часи УНР займався терором у більшовицькому підпіллі. У 1920—1923 служив у Червоній армії (в органах ЧК), по демобілізації з радянського війська жив у Києві, де змінив прізвище з огляду на небезпеку помсти на участь у масових убивствах на території нинішньої Білорусі.

Друкуватися почав 1924 й містив поезії в журналах «Червоний шлях», «Життя й революція», «Всесвіт», «Глобус»; належав до літературної групи «Ланка» (пізніше МАРС). У ліриці Фальківського, нарівні з мотивами поліської природи, головну увагу зосереджено на зображенні російської інтервенції 1917—1920 в Україну, яку автор подає як «визволення».

Дмитро Фальківський, 1928 р.

Крім поезій, Фальківський писав нариси, оповідання, сценарії. Попри його спецслужбістське минуле, більшовицький режим ставилася недовірливо до його творчості. Коли у зв'язку з убивством сталінського начальника Кірова влаштовано новий терор, його разом з Г. Косинкою, О. Влизьком, К. Буревієм та іншими ув'язнено, а незабаром розстріляно у групі 28 осіб української творчої інтелігенції.

Розстріляний у грудні 1934 року. ^[1]

• 
  Фальківський з дружиною, 1920-ті
• 
  Обкладинка збірки "На пожарищі" (1928)

Творчість

Окремі збірки поезій: «Чабан» (1925), «Обрії» (1927), «На пожарищі» (1928), «Полісся» (1931). Посмертні видання: за редакцією М. Неврлого «Ранені дні» (Пряшів, 1969; там і докладна бібліографія) та «Поезії» (Київ, 1989).

Автор сценарію фільму «Греблю прорвано» (1928, у співавторстві з Л. Френкелем).

Пам'ять

Зовнішні зображення
	Пам'ятний знак у Великих Лепесах на Берестейщині на честь Дмитра Фальківського.

• Завдяки зусиллям «Просвіти» у рідному селі Фальківського в 1998 році встановлено пам'ятник знак та на честь нього названа вулиця. На пам'ятнику напис українською мовою: «Від односельчан і товариства „Просвіта“ м. Кобрин і Малорита».
• 3 листопада 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам'ятна дата — 120 років з дня народження Дмитра Фальківського (1898—1934), письменника, сценариста.^[2]