Фандецький Олексій Юрійович

Олексій Юрійович Фандецький (нар. 21 серпня 1989, Миколаїв) — український військовослужбовець, офіцер Національної гвардії України та Сил територіальної оборони ЗСУ, який відзначився під час російсько-української війни, громадський діяч. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня та кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Фандецький Олексій Юрійович
Майор
Загальна інформація
Народження	21 серпня 1989(1989-08-21) (36 років) Миколаїв, Українська РСР
Національність	Українець
Псевдо	Фантом
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС України Збройні сили України
Рід військ	НГУ Сили ТрО ЗСУ
Формування	22-га окрема бригада НГУ 241-ша бригада ТрО
Війни / битви	Російсько-українська війна Звільнення Слов’янська Звільнення Краматорська Бої за Лиман (2014) Оборона Київщини Битва за Бучу Битва за Ірпінь Битва за Харків Бої за Дементіївку Звільнення Харківщини Бої за Макіївку (Луганська область) Битва за Донбас Битва за Бахмут Бої за Нью-Йорк Бої за Велику Новосілку Бої на запорізькому напрямку
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Відзнака Президента України «За оборону України» Медаль «За поранення» (важке) Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» Почесний нагрудний знак «Срібний хрест» Медаль «Честь. Слава. Держава»

Біографія

У 2010—2017 роках служив у роті охорони спеціального призначення 22-ї окремої бригади НГУ. У 2014 році брав участь у бойових діях у зоні проведення АТО, зокрема в районі Слов'янська та Лимана^[1].

В лютому-березні 2022 року брав участь в обороні Ірпеня та Бучі, де координував евакуацію та супровід колон автомобілів із цивільними з Бучі до Білогородки. Тоді загалом упродовж 9–10 березня 2022 року було евакуйовано понад 300 авто з цивільними громадянами^[2].

У травні-червні 2022 року командував штурмовою ротою 130-го окремого батальйону ТрО ЗСУ під час боїв за Дементіївку Харківської області. У вересні 2022 року під час звільнення Харківщини отримав важке поранення^[1].

У 2023—2024 роках був заступником командира 130-го окремого батальйону ТрО ЗСУ. Виконував бойові завдання в районах населених пунктів Бахмут, Іванівське Донецької області, Макіївка Луганської області.

З 2024 року — заступник командира 241-ї окремої бригади ТрО ЗСУ з психологічної підтримки персоналу. У 2024—2025 роках виконував бойові завдання в районі Великої Новосілки Донецької області та на Запорізькому напрямку^[3].

Громадська діяльність

З 2025 року — керівник громадської організації "Ветерани 241 бригади", яка об'єднує ветеранів 241-ї бригади ТрО. Також є координатором ГО "Сталева троянда", що займається соціальним супроводом родин загиблих і зниклих безвісти бійців бригади.

У червні 2025 року Олексій Фандецький опублікував статтю, в якій закликав змінити підхід до ветеранської політики в Україні. Він наголосив, що ветерани — це не тягар, а потенціал для розвитку країни, і що держава має забезпечити їм рівні можливості для реалізації в цивільному житті. На його думку, «країна має стати державою ветеранів».^[4]

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022) — за оборону та звільнення Харківщини^[5].
• Орден «За мужність» III ступеня (2024) — за оборону і звільнення Ірпеня та Бучі^[6].
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016) — за виконання бойових завдань у зоні проведення АТО.
• Відзнака Президента України «За оборону України» (2025) — за безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
• Медаль «За поранення» (важке) (2022) — за бойове поранення отримане під час звільнення Харківщини.
• Відзнака Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя" (2022) — за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України, зразкове виконання військового обов'язку під час збройної агресії російської федерації проти України та виявлені при цьому професіоналізм, честь і доблесть.
• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест» (2023) — за успішне планування і реалізацію завдань під час керування особовим складом в бою.
• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Військова Честь» (2025) — за значний особистий внесок у розвиток сектору національної безпеки й оборони, розбудову Збройних Сил України, становлення і підвищення бойового потенціалу видів, родів військ (сил) Збройних Сил України.
• Медаль «Честь. Слава. Держава.» (2022) —за мужність, патріотизм, високу громадянську позицію, героїзм, бойові заслуги у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Особисте життя

Одружений. Дружина — Юлія Фандецька. Виховує двох дітей^[1].