Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Фарінеллі-кастрат
фільм 1994 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Фарінеллі-кастрат» (фр. Farinelli) — біографічний фільм 1994 року про долю відомого співака XVII століття Карло Броскі, поставлений режисером Жераром Корб'є. Стрічка отримала премію «Золотий глобус» як найкращий фільм іноземною мовою, дві премії «Сезар» в категоріях за «Найкраще звукове оформлення» та «Найкращі декорації» (1995) та низку інших кінонагород .
Remove ads
Синопсис
В центрі сюжету фільми життєва драма відомого у XVIII-му столітті оперного співака Карла Броскі, відомого у мистецькому світі як Фарінеллі. Він виступає з концертами по всій Європі разом зі своїм братом, композитором Ріккардо Броскі, який безпощадно експлуатує талант Карла. Аби зберегти унікальний голос брата, що є запорукою успіху, в тому числі й фінансового, Ріккардо без жодних докорів сумління піддає його кастрації у підлітковому віці.
Карл-Фарінеллі мріє виконувати арії шанованого ним Георга Фрідріха Генделя, але він не може розлучитись зі своїм братом, з яким його поєднують не лише захоплення музикою, а й кохані жінки…
Remove ads
У ролях
Remove ads
Неточності фільму
Узагальнити
Перспектива
- Рікардо Броскі, брат Фаринеллі, оперу «Орфей» не писав.
- Фарінеллі ніколи не співав опер Генделя[2], одного дня заспівав декілька арій на приватному прийомі у короля Георга II і на його ж прохання.
- Гендель дійсно слухав спів Фарінеллі в «Театрі Знаті», але ніякого потрясіння він не пережив, швидше, навпаки.
«Дворянський» театр починає оперний сезон вже 28 жовтня, відновленням «Поліфема», потім сезон продовжувався оперою Верачіні «Адріано в Сирії», написаній на лібретто Метастазіо. Про те, який інтерес викликав цей твір, інформує у своєму листі від 25 листопада лорд Герві:
«Якраз зараз я з королем повернувся з позіхання, що тривало чотири години, викликаного щонайдовшою і найнуднішою оперою на світі, яку благородне неуцтво наших нинішніх музичних керівників нав'язало неосвіченій англійській публіці. Драму написав один безіменний дурень, а музику деякий Верачіні, ненормальний, який, щоб показати своє досконале уміння, написав півдюжини дуже поганих партій, і найгірші для Куццоні і Фарінеллі. Але найгірший серед них Сенесіно, який, як якась луна, що заблукала, втратив голос, і окрім одного хіба що тіла нічого не залишилося вже від його колишнього ореолу. Гендель статечно і дуже гордо сидів в середині ложі партеру, і було видно, що своєю тихою перемогою він посилює агонію цієї нещасної опери; він не помітив, що є таким же ненормальним, внаслідок того що не вигадує, яким ненормальним виставив себе Верачіні, коли написав цю оперу. У цього хлопця [Генделя] більше розуму, більше уміння, більше розсудливості, і він має набагато більшу силу музичного вираження, ніж хто-небудь інший…»— Іштван Барна «Якби Гендель вів щоденник...»[3]
Цікаві факти
- Саундтрек до кінофільму записав французький барочний оркестр «Ліричні таланти» (Les Talens Lyriques) під управлінням Крістофа Руссе.
- Голос барочного співака діапазоном у 3.5 октави у фільмі «Фарінеллі-кастрат» реконструйовано змішуванням звучання контратенора Дерека Лі Реджіна (Derek Lee Ragin) та жіночого сопрано Еви Малас-Годлевської (Ewa Małas-Godlewska). Верхні ноти, які контратенор був не здатен виконати, були доповнені схожим за тембром жіночим голосом. Однорідності звучання було досягнуто за допомогою цифрової обробки. Цей процес тривав 17 місяців[4].
Remove ads
Визнання
Remove ads
Джерела
- Иштван Барна. Если бы Гендель вел дневник... — Будапешт : «Corvina», 1972. — 276 с. — ISBN 963-13-2517-2.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads