Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Феміністичний мистецький рух

міжнародний фемрух з мистецького осмислення жіночих досвідів З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Феміністичний мистецький рух (англ. Feminist art movement) — рух, що об'єднує зусилля і досягнення феміністок на міжнародному рівні у створенні мистецтва, яке відображає життя і переживання жінок, а також до зміни принципів створення і сприйняття сучасного мистецтва. Рух також прагне сприяти більшій поінформованості жінок в історії мистецтва і художній практиці. Разом з загальними подіями у фемінізмі, включаючи такі тактики самоорганізації, як групи підвищення самосвідомості (consciousness-raising groups), рух почався в 1960-х роках і процвітав впродовж 1970-х як результат другої хвилі фемінізму. Його було названо «найбільш впливовим міжнародним рухом у післявоєнний період».[1]

Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива

1960-ті роки були періодом рухів за громадянські права, права геїв та лесбійок, рухів і протестів проти війни. Це був також період, коли жінки-мисткині хотіли отримати рівні права з чоловіками у світі мистецького істеблішменту (під впливом модерністських течій «утопічних ідеалів») та для створення феміністичного мистецтва, часто в нетрадиційні способи, щоб допомогти «змінити світ».[2]

Луїз Буржуа (1911—2010) і німецька американка Єва Хессе (Eva Hesse) (1936—1970) дослідили деякі теми у феміністичному мистецтві, такі як життя прислуги, особистий досвід та жіноче тіло.

20 липня 1964 року Йоко Оно, авангардна художниця, співачка і активістка, презентувала перформанс Cut Piece в Концертному залі Yamaichi, Кіото, де вона сиділа тихо, тоді як частини її одягу були відрізані від неї, що означало протест проти насильства щодо жінок. Вона виступала з цим знову в Карнегі-холі в 1965 році.[3] Син Йоко Оно Шон брав участь у виконанні перформансу 15 вересня 2013 року в Théâtre le Ranelagh в Парижі. The Guardian вважав його «одним з 10 найбільш шокуючих перформансів в історії».[4]

Мисткині, мотивовані теорією фемінізму і феміністичним рухом, почали феміністичний мистецький рух у 1970-х. Феміністичне мистецтво відображало перехід від модернізму, де мистецтво, створене жінками, відмежовувалося в інший клас від створеного чоловіками. Рух культивувався новою феміністичною свідомістю, «свободою реагувати на життя… [не обмеженою] традиційним чоловічим мейнстрімом».[5] Або, як Griselda Pollock та Roszika Parker це виразили — відділення мистецтва з великої літери «М» від мистецтва, створеного жінками, породив «стереотип жіночності».[6]

Ця вимога рівності в представництві була закріплена у Заяві про Вимоги (Statement of Demands) нью-йоркського мистецького об'єднання Art Workers' Coalition (AWC), розробленій в 1969 році і опублікованій в остаточному вигляді в березні 1970-го. AWC була створена для захисту прав митців і спонукання музеїв та галерей реформувати їхні практики. Виникнувши як рух протесту проти фізичного видалення роботи грецького кінетичного скульптора Такіса Tele-Sculpture(1960) з виставки 1969 року в Музеї сучасного мистецтва, вона швидко оформила широкий список вимог до артмузеїв в цілому.[джерело?]

Разом з вимогами на безкоштовний вхід, кращу представленість етнічних меншин, розширення часу відкриття і домовленості про те, що галереї не виставлятимуть твори мистецтва без згоди митця, AWC також вимагав від музеїв "заохочувати жінок-мисткинь, щоб подолати столітні збитки, завдані образу жінки як мисткині, шляхом встановлення рівного представництва статей у виставках, музейних продажах і конкурсних комітетах.[7]

Також існують феміністичні форми постмодернізму, що виникли в 1980-х. Феміністичний мистецький рух виріс із боротьби за віднайдення нового способу висловити сексуальні, матеріальні, соціальні та політичні сфери життя і фемінність.[8] Рух поширився у США; Європі,[9] у тому числі в Іспанії,[10] Австралії, Канаді[11] та Латинській Америці в 1970-х роках.[12][13]

З того часу жіночі мистецькі рухи з'явились у Швеції, Данії і Норвегії, Росії та Японії.[14][15] Жінки-мисткині з Азії, Африки і особливо Східної Європи у великій кількості з'явилися на міжнародній артсцені в кінці 1980-х і 1990-х, коли сучасне мистецтво стало популярним у всьому світі.[16][17][18]

Основні виставки сучасних жінок-мисткинь: 

  • WACK! Art and the Feminist Revolution (кураторка Конні Батлер), SF МОМА (2007),
  • Global Feminisms (кураторки Linda Nochlin та Maura Reilly) в Brooklyn Museum, 2007;[19] 
  • Rebelle (кураторка Mirjam Westen) у MMKA, Арнхейм, 2009; 
  • Kiss Kiss Bang Bang! 45 Years of Art and Feminism (куратор Xavier Arakistan) у Bilbao Fine Arts Museum, 2007;[20]
  • Elles у Centre Pompidou, Париж (2009—2011), також гастролювала в Seattle Art Museum.[21] 

Інтернаціональність представлених робіт зростає. Цей зсув також відображені в журналах, створених у 1990-х, таких як n.paradoxa[22]

Remove ads

Мисткині: 20 — 21 століття

Неповний перелік учасниць феміністичного мистецького руху, відсортований за прізвищем

Remove ads

Див. також

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads