Феноменологія духу

Феноменологія духу (нім. Die Phänomenologie des Geistes) — одне з центральних філософських творів Гегеля опублікований в 1807 році, що зробив значний внесок у розвиток європейської філософії.

Феноменологія духу
Назва	нім. Phänomenologie des Geistes
Головний предмет твору	філософія, Гегельянство, master–slave dialecticd, unhappy consciousnessd і абсолютний ідеалізм
Наступник	Science of Logicd
Жанр	філософія і есей
Видання або переклади	The Phenomenology of Mindd
Автор	Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель
Дата публікації	1807
Місце публікації	Бамберг
Країна походження	Німеччина
Мова твору або назви	німецька
Джерело натхнення	Критика практичного розуму і Критика чистого розуму
Твір доступний на	projekt-gutenberg.org/hegel/phaenom/phaenom.html
Статус авторських прав	🅮 і 🅮
Офіційний сайт

До публікації цієї роботи Гегель йшов пліч-о-пліч з Шеллінгом, але у «Феноменології духу» він остаточно звільнився від впливу Шеллінга і створив свою власну оригінальну філософську систему.^[1]

Питання «Феноменології духу» були згодом узагальнені Гегелем в «Енциклопедії філософських наук» (опублікованій у 1817 році), в якій вони були включені як частина «Суб'єктивного духу» до загальної «Філософії духу» (до якої також входять «Об'єктивний дух» і «Абсолютний дух»).

Зміст

Переклад українською

Ґеорґ Геґель. Феноменолоґія духу. — К: Основи, 2004, — 548 ст.^[2]