Фернандель

Фернанде́ль (фр. Fernandel, справжнє ім'я — Ферна́н Жозе́ф Дезіре́ Контанде́н, фр. Fernand Joseph Désiré Contandin); (8 травня 1903 — 26 лютого 1971) — французький кіноактор і співак. Знявся в понад 150 фільмах. Майстер фарсу та буфонади, виконавець комедійних ролей у музичних ревю, оперетах, телешоу. Режисер фільмів «Простак», «Адріан». Засновник кінокомпанії «Ґафер».

Фернандель
Fernandel
Фернандель (ліворуч, 1958 р.)
Фернандель (ліворуч, 1958 р.)
Ім'я при народженні	Фернан Жозеф Дезіре Контанден
Дата народження	8 травня 1903(1903-05-08)
Місце народження	Марсель, Франція
Дата смерті	26 лютого 1971(1971-02-26) (67 років)
Місце смерті	Париж
Поховання	Цвинтар Пассі
Громадянство	Франція
Релігія	католицтво
Професія	актор
Кар'єра	1930—1970
Заклад	Q99194988? і Banque nationale de crédit^d^[1]
Членство	93e régiment d'artillerie de montagne^d (8 травня 1926)^[2]
Нагороди	Кавалер ордена Почесного легіону
IMDb	ID 0272794
fernandel.online.fr
Фернандель у Вікісховищі

Народився в Марселі в родині аптекаря. Вже в п'ятирічному віці дебютував у марсельському театрі «Шав» у мелодрамах та пасторалях. У 1915 році взяв участь у великому конкурсі шансоньє-аматорів, який проводила паризька газета «Комедія». Переміг понад 100 претендентів, зайнявши 2-ге місце. Після цього молодий виконавець став популярним.

Із початком Першої світової війни Фернан Контанден був змушений покинути сцену — потрібно було заробляти на життя для всієї родини, тому що його батька забрали на фронт. Він працював у Національному кредитному банку, Марсельському кредитному товаристві, на миловарному заводі. По вечорах продовжував навчання. Після того, як батько повернувся з війни, Фернан намагався стати офіціантом у шинку, відкритому його батьками.

У 1921 році уклав перший контракт із кабаре «Ельдорадо» з Ніцци, згідно з яким отримував 110 франків на день. Того ж року одружився з Анрієтті Манс. На афішах вперше з'явився його псевдонім — Фернандель, який придумала теща Контандена (означає «її Фернан»).

З 1921 до 1923 рік Фернандель виступав із мандрівним театром, репертуар котрого складався з водевілів, фарсів, оперет. Заробленого для життя не вистачало й актор змушений був піти працювати на миловарню.

Незабаром Фернанделя запросили до відомого паризького театру «Бобіно». У 1930 році він дебютував у кінофільмі «Біле та чорне». Після цієї стрічки отримував ролі одну за одною. Його герої — провінціали, тупуваті солдати, поліціянти, ярмаркові блазні. Але не всі ролі були суто комічними, траплялися і зворушливі та сумні — Ізідор у фільмі «Обранець мадам Юссон», комівояжер у «Казимирі», Флорідор у «Мадемуазель Нітуш», монах у «Червоний готель», митник у «Закон є закон».

Фернанделя запрошували зніматися в Німеччину, Італію, Іспанію, Англію, США. Незабаром з'явилися конкуренти в комедійному жанрі — Бурвіль, Луї де Фюнес, Жак Таті. Тож актор почав шукати нові образи. Деякий час знімався в ґіньйоль — постановках із багатьма вбивствами. Першим таким фільмом Фернанделя стала «Летюча шафа», після якого актор знявся ще в 15-ти подібних стрічках.

Від 1960-х років дедалі рідше з'являвся в комедіях, граючи в мелодраматичних фільмах. Разом із Жаном Ґабеном заснував кіностудію «Ґафер» (Ґабен-Фернандель). Виступив продюсером трьох стрічок, записав кілька дисків власних пісень, які мали успіх у публіки.

Помер від раку легень 26 лютого 1971 року в Парижі, похований на кладовищі Пассі.

Фернандель

Життєпис

Вибрана фільмографія

Нагороди

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання

Wikiwand - on