Фернанду Намора

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гонсалвіш.

Ферна́нду Гонса́лвіш Намо́ра (порт. Fernando Gonçalves Namora; *15 квітня 1919(19190415), Кондейша-а-Нова — †31 січня 1989, Лісабон) — португальський письменник, поет і лікар.

Фернанду Намора
порт. Fernando Gonçalves Namora
Народився	15 квітня 1919(1919-04-15)[1][2][…]  Кондейша-а-Нова
Помер	31 січня 1989(1989-01-31)[1][2][…] (69 років)  Лісабон, Португалія
Країна	Португалія
Діяльність	лікар, лікар-письменник, есеїст, поет, письменник
Alma mater	Коїмбрський університет (1942)
Знання мов	португальська[1]
Автограф
Нагороди
Сайт: fernando-namora.blogspot.com
Фернанду Намора у Вікісховищі

З життя і творчості

У 1942 році отримав ступінь доктора медицини в Коїмбрському університеті, після чого працював сільським лікарем у віддалених областях країни, таких як Бейра-Байша і Алентежу, що знайшло відображення в «Оповіданнях з життя лікаря» (порт. Retalhos da Vida de um Médico, у 2-х частинах, 1949 і 1963)^[3].

Намора у 1966 році

У 1950 році був запрошений на роботу асистентом у Португальський онкологічний інститут у Лісабоні.

Свій перший збірник віршів опублікував у 1937 році, перший роман — наступного (1938) року; загалом написав понад 30 романів^[4].

У своїх творах, які можна віднести до неореалізму, здіймав теми соціальних проблем у сучасних йому містах і на підприємствах; у деяких з них відображений особистий досвід автора участі в студентських протестах, роботи сільським лікарем, поїздок за кордон.

У 1981 році номінувався на Нобелівську премію з літератури^[5][6].

Бібліографія

• As Sete Partidas do Mundo, роман – 1938
• Fogo na Noite Escura, роман – 1943
• Casa da Malta, роман – 1945
• Minas de San Francisco, роман – 1946
• Retalhos da Vida de um Médico, оповідання / ч. 1 – 1949
• A Noite e a Madrugada, роман – 1950
• Deuses e Demónios da Medicina, біографії – 1952
• O Trigo e o Joio, роман – 1954
• O Homem Disfarçado, роман – 1957
• Cidade Solitária, новели – 1959
• As Frias Madrugadas, роман – 1959
• Domingo à Tarde, роман – 1961
• Retalhos da Vida de um Médico, оповідання / ч. 2 – 1963
• Diálogo em Setembro, романізована хроніка – 1966
• Um Sino na Montanha, письменниці зошити – 1968
• Marketing, поезія – 1969
• Os Adoradores do Sol, письменниці зошити – 1971
• Os Clandestinos, роман – 1972
• Estamos no Vento, літературно-соціологічні розповіді – 1974
• A Nave de Pedra, письменниці зошити – 1975
• Cavalgada Cinzenta, повість – 1977
• Encontros, інтерв'ю – 1979
• Resposta a Matilde, гумор – 1980
• O Rio Triste, роман – 1982
• Nome para uma Casa, вірші – 1984
• URSS mal amada, bem amada, хроніка – 1986
• Sentados na Relva, письменниці зошити – 1986
• Jornal sem Data, письменниці зошити – 1988

Нагороди і відзнаки

Будинок-музей Фернандо Намори

• Премія Рікарду Малєйруша (1953)
• Золота медаль Товариства сприяння прогресу (Societé d'Encouragement au Progrés, 1979)
• Великий командор Ордена Сантьяго да Еспада в галузі науки, літератури та мистецтва (3 вересня 1979)^[7]
• Премія Дініша (1982)
• Великий Хрест Ордена інфанта Енріке (26 травня 1988 року)^[7]
• Великий Хрест Ордена Свободи (29 серпня 2019 року, посмертно)^[7]

У рідному містечку літератора Кондейша-а-Нова в фамільному особняку створено і працює будинок-музей, присвячений його життю та творчості (1990).

Український переклад

Роман Фернандо Намори Os clandestinos (буквально «Підпільники», за версією перекладача «Життя потайки») побачив світ українською в перекладі В. Шовкуна вже через 3 роки після виходу в оригіналі в 1975 році (Намора Ф. Життя потайки. Роман. Переклад з португальської В. Шовкун. К. «Молодь», 1975, 196 с.).