Флорентино Амегіно

Флорентино Амегіно (ісп. Florentino Ameghino; 1853-1911) — аргентинський натураліст, палеонтолог, антрополог. Автор декількох праць з палеонтології та антропології («Минуле людини в Ла-Платі», 1880-81; «Викопні ссавці Південної Америки», 1880; «Внесок у вивчення викопних ссавців Аргентинської Республіки», 1889), в яких висунув гіпотезу про те, що людина вперше з'явилася у Південній Америці. З 1887 по 1902 роки здійснив 14 експедицій у Патагонію, де знайшов та описав численні скам'янілі рештки вимерлих птахів та ссавців.

Флорентино Амегіно
Ім'я при народженні	італ. Giovanni Battista Fiorino Giuseppe Ameghino[1]
Народився	19 вересня 1853(1853-09-19)[2][1]  Монелья, Провінція Генуя, Лігурія, Італія[1]
Помер	6 серпня 1911(1911-08-06)[3][4][2] (57 років)  Ла-Плата, Буенос-Айрес, Аргентина[5]  ·цукровий діабет[6]
Країна	Аргентина
Національність	італійці[5]
Діяльність	натураліст, антрополог, палеонтолог, зоолог, викладач університету, біолог, археолог, орнітолог, дослідник
Alma mater	Національний університет Ла-Плати
Галузь	палеонтологія і археологія
Заклад	Національний університет Ла-Плати Національний університет Кордови Аргентинський музей природничих наук[7]
Посада	директор музеюd[8]
Вчителі	Герман Бурмайстер
Членство	Національна академія історії Аргентиниd
Брати, сестри	Карлос Амегіноd
Автограф
Флорентино Амегіно у Вікісховищі

Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Ameghino». Сторінка на Віківидах Зображення на Вікісховищі

Біографія

Народився 19 вересня 1853 року в муніципалітеті Монелья, Лігурія, Італія (тоді — Королівство Сардинія). У віці 18 місяців разом із батьками емігрував до Аргентини. Він був палеонтологом-самоучкою. Він зібрав одну з найбільших у світі у той час колекцій скам'янілостей, що служила йому базою для численних геологічних та палеонтологічних досліджень та відкриттів. Амегіно був піонером у розвитку філогенетики та палеонтологічного підходу еволюційної біології. Також керував відділом зоології Національного університету Кордови і був членом Національної академії наук Аргентини. Згодом він став директором музею природничих наук імені Бернардіно Рівадавія у Буенос-Айресі.

У 1889 році Флорентино Амегіно опублікував свій магнум-опус «Скам'янілості ссавців Аргентинської республіки», що складається з 1028 сторінок та атласу ілюстрацій. У 1906 році видав книгу «Осадові формації крейдового та третинного періодів у Патагонії», в якій не лише описував скам'янілості, але й висував гіпотези про еволюцію різних груп ссавців. В останні роки життя (1907—1911) Амегіно повернувся до антропології, зайнявся описом давніх культур та людей.

Його опубліковані роботи згруповані у 24 томи з 700 до 800 сторінок, кожне з яких містить класифікації, дослідження, порівняння та описи понад 9000 видів вимерлих тварин.

Вшанування

На честь Амегіно названі:

• кратер Амегіно на Місяці;
• округ Флорентіно-Амегіно у провінції Буенос-Айрес і департамент у провінції Чубут;
• міста у провінціях Буенос-Айрес, Чубут і Місьйонес;
• «Ameghiniana» — палеонтологічний журнал;
• ГЕС Флорентино-Амегіно і канал у провінції Буенос-Айрес;
• 110 біологічних видів;
• також багато площ, вулиць, навчальних закладів, парків, бібліотек та музеїв у різних містах Аргентини.

Див. також

• Таксони, описані Флорентино Амегіно