Фоміна Юлія Гаврилівна

Фоміна Юлія Гаврилівна (26 липня 1907, м. Катеринослав, Російська імперія — 13 лютого 1997, Харків, Україна) — українська акторка Харківського українського драматичного театру імені Т. Г Шевченка.

Фоміна Юлія Гаврилівна
Народилася	26 липня (8 серпня) 1907  Катеринослав, Російська імперія
Померла	13 лютого 1997(1997-02-13) (89 років)  Харків, Україна
Поховання	Міське кладовище № 2
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	акторка театру
У шлюбі з	Черкашин Роман Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фоміна.

Біографія

Могила акторів театру «Березіль» Юлії Фоміної та Романа Черкашина

Могила акторів театру «Березіль» Юлії Фоміної та Романа Черкашина. Фрагмент

Юлія Фоміна народилася 26 липня 1907 у Катеринославі (тепер — м. Дніпро) у багатодітній сім'ї.

Освіту здобула у музичному училищі і балетній студії. Пізніше — у м. Дніпропетровську у студії театру ім. М. Заньковецької. Далі вступила до театрального відділу музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка у Києві.

Разом з чоловіком актором Романом Олексійовичем Черкашиним 1926 приїхала до Москви, де вступила до балетного технікуму ім А. Луначарського.

У 1928 подружжя повернулося до Київського музично-драматичного інституту. Восени цього ж року Лесь Курбас запросив Фоміну та Черкашина до Харкова у свій театр «Березіль». Першу роль Юлія Фоміна отримала в масовці у виставі А. Піотровського «Пролог».

Загалом, на театральній сцені нею було зіграно понад 120 ролей. З них: Варавара в «Грозі» О. Островського, Єлизавета Достигаєва і ігуменя у виставі М. Горького «Єгор Буличов та інші». Фоміна грала майже в усіх п'єсах О. Корнійчука, М. Погодіна, також у десятьох виставах, поставлених М. Крушельницьким.^[1]

У роки Другої світової війни подружжя Черкашиних із частиною трупи театру евакуювалися в Республіку Німців Поволжя, з виставами об'їздили Росію, Урал, доводилося репетирувати і грати під бомбами. До Харкова повернулися у 1943.

Вершиною акторської майстерності Ю. Фоміної були 1940—1950 роки. Юлія Гаврилівна рано залишила сцену, але завжди була вірною своєму театру.

У 1972 було вирішено створити меморіальний музей театру «Березіль». Його організацію доручили Юлії Фоміній. До цього часу нею вже була зібрана велика кількість матеріалів, пов'язаних з творчістю Леся Курбаса, які зберігались у домашньому архіві Черкашиних. Перша експозиція була розгорнута напередодні 50-річчя театру ім. Т. Шевченка. Юлія Фоміна стала завідувачкою музею, який в театрі частіше називали як «Дім Юлії».

Померла Юлія Гаврилівна Фоміна у лютому 1997. Поховали її на Харківському міському кладовищі № 2 поряд із могилою чоловіка Р. О. Черкашина.

Сім'я

• Чоловік — Черкашин Роман Олексійович (1906—1993), актор, заслужений артист України, професор.
  • Донька — Черка́шина-Губаре́нко Марина Романівна (1938-2024) — український музикознавець, музичний критик, педагог, лібретист.
    • Онука — Губаренко Ірина Віталіївна (1959 — 2004) — український композитор, театральний діяч, поетеса

Публікації Ю. Фоміної

• Весняний шум: Уривки з мемуарів / Ю. Фоміна // Укр. театр.- 1996.- № 5.- С. 27-30; № 6.- С. 23-28.
• Мар'ян Крушельницький / Ю. Фоміна // Культура і життя.- 1997.- Квіт. (№ 15).- С.2.
• Вічне джерело творчості: (Актриса театру ім. Т. Г. Шевченка О. Бабенко) / Ю. Фоміна // Вечір. Харків. — 1986. — 17 трав.
• Черкашин, Роман Олексійович. Ми — березільці: театральні спогади — роздуми / Роман Олексійович Черкашин, Юлія Фоміна ; упоряд. В. Собіянський ; передм. Н. Єрмакова. — Б. м. : АКТА, 2008. — 336 с.