Форамініфери

Форамініфе́ри (Foraminifera) — тип або клас корененіжок, найпростіших морських і прісноводних організмів. Мають мінеральний екзоскелет (черепашку), який буває двох видів: секреційний (вапнистий та кременистий) і аглютинований. Назва утворена від лат. foramen — «отвір», «дірка» і fero — «носити». Розмір черепашок — від часток міліметра до десятків сантиметрів. Їх використовують для визначення геологічного віку гірських порід, а також як індикатори для пошуку корисних копалин. Відомі з раннього кембрію^[1].

? Форамініфери
жива Ammonia tepida (Rotaliida)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Різарії (Rhizaria) Надтип: Retaria Тип: Foraminifera d'Orbigny, 1826
Ряди
Allogromiida Carterinida Fusulinida — вимерлі Globigerinida Involutinida — вимерлі Lagenida Miliolida Silicoloculinida Spirillinida Textulariida incertae sedis Xenophyophorea Reticulomyxa
Посилання
Вікісховище: Foraminifera EOL: 4888 NCBI: 29178 Fossilworks: 288974

Загальна характеристика

Переважно бентос, однак є й планктонні види (серед сучасних таких відомо близько 40 — менше 1 % від загальної кількості)^[1]. Клітина форамініфер розташована всередині черепашки. В одних видів вона утворена з органічної речовини, до якої можуть прилипати піщинки, панцири діатомових водоростей тощо. В інших до складу черепашки входить карбонат кальцію. Черепашки мають великий отвір — устя, а їхні стінки пронизані численними порами. Через ці отвори назовні виходять тоненькі видовжені несправжні ніжки, які в деяких місцях зливаються між собою, утворюючи ловильну сітку. Захоплені поживні частки можуть потрапляти усередину черепашки, де перетравлюються в травних вакуолях.

Розміри

Деякі форамініфери сягають велетенських порівняно з іншими одноклітинними розмірів. Рекорд належить представникам глибоководної групи Xenophyophorea, що можуть виростати до 20 см (Syringammina fragilissima)^[2] і навіть 25 см (Stannophyllum), причому товщина останнього становить лише 1 мм^[3][4]. Окрім Xenophyophorea, гігантським розміром вирізняються, зокрема, Cycloclypeus carpenteri (сучасні екземпляри — до 13^[5][6][7], а міоценові — до 15 см^[8]), Protobotellina cylindrica (до 12 см)^[9], а також деякі вимерлі форми: еоценові нумуліти (до 16^[8] і навіть 19 см^[7]), низка видів пермських фузулінід (до 16-17 см)^{[10][7][11][12]}, Bathysiphon aaltoi з середньої крейди (біля 15 см)^[13], міоценова Lepidocyclina elephantina (до 14,5 см)^[5][14]. Розмір найменших форамініфер становить соті частки міліметра^[9].

Класифікація

При розділенні форамініфер на ряди характерними ознаками насамперед є:

• вид екзоскелету (секреційний або аглютинований)
• склад черепашки (вапниста, псевдохітинова, кремениста)
• число камер і тип їх навивання
• тип устя
• будова стінки черепашки

В класі виділяють від 13 до 52 рядів.

• 
  Quinqueloculina (розмір — близько 1,5 мм)
• 
  Heterostegina depressa (розмір — близько 4 мм)
• 
  Globigerina (розмір — 0,5 мм)
• 
  Elphidium excavatum (розмір — близько 1 мм)
• 
  Ксенофіофора (розмір — 20 см)
• 
  Ammonia beccarii (розмір кожної — близько 0,5 мм)
• 
  Neogloboquadrina pachyderma
• 
  Baculogypsina sphaerulata
• 
  Calcarina sp.
• 
  Жива Miniacina miniacea

Роль форамініфер у породоутворенні

Вапняк із нумулітами

З черепашок форамініфер утворюються значні поклади вапняку завтовшки десятки та сотні метрів. Унаслідок процесів гороутворення ці поклади можуть опинятися й на суходолі. Такі гірські системи як Альпи, Гімалаї значною мірою складаються з форамініферних вапняків. Британські острови давні римляни називали Альбіоном (від лат. albus — білий) за кольором прибережних скель. За видовим складом викопних форамініфер геологи визначають вік тієї чи іншої породи, бо для кожного періоду геологічної історії Землі цей склад — особливий.

Див. також

• Список родів викопних форамініфер