Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Форманчук Олександр Іванович
український актор театру, кіно, телебачення та дубляжу З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Олександр Іванович Форманчук (нар. 2 жовтня 1982, Житомир, УРСР, СРСР) — український актор театру, кіно, телебачення та дубляжу, народний артист України (2021), заслужений артист України (2010)[1].
Remove ads
Життєпис
Олександр Форманчук народився 2 жовтня 1982 року в місті Житомирі[2], у нього п'ятеро рідних сестер[3].
У 2004 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Олега Шаварського).
З 2004 року Олександр Форманчук актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
24 серпня 2021 року присвоєно звання «Народний артист України»[4].
Remove ads
Театр
Узагальнити
Перспектива
- 2004 — «Житейське море» за п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Анатолій Захарченко — Іван Барильченко
- 2004 — «Чикаго» Дж. Кандера на лібретто Фреда Ебба та Боба Фосса; реж. Олег Шаварський —Фред Кейслі
Ролі на сцені театру ім. І. Франка:[5]
- 2004 — «Брати Карамазови» Федода Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Ракітін
- 2004 — «Кіт-чарівник» Дюли Урбана[hu]; реж. Дмитро Чирипюк, Віталій Кіно —Роман
- 2004 — «Цар Едіп» за однойменною п'єсою Софокла; реж. Роберт Стуруа — жрець
- 2005 — «Наталка Полтавка» за однойменною п'єсою Івана Котляревського; реж. Олександр Ануров — Микола
- 2005 — «Божественна самотність» Олександра Денисенка; реж. Олександр Білозуб — Городовий
- 2005 — «Ромео і Джульєтта» за однойменню п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Тібальт
- 2005 — «Соло-мія»; реж. Олександр Білозуб — Голос[6]
- 2005 — «Шякунтала» Калідаса; реж. Андрій Приходько — воїн
- 2006 — «Соло для годинника з передзвоном» О. Заградника; реж. Олександр Білозуб — Павло
- 2006 — «Віват, Королево!» Роберта Болта; реж. Юрій Кочевенко — Ліндслей
- 2006 — «Посеред раю на Майдані» KLIMa; реж. Володимир Кучинський — невідомий
- 2007 — «Кайдашева сім'я» за повістю Івана Нечуй-Левицького; реж. Петро Ільченко — Карпо
- 2007 — «Той, хто з неба впав» Олександра Вратарьова; реж. Петро Ільченко — Велике вухо
- 2008 — «…Я згадую… Амаркорд» Олени Сікорської та Олександра Білозуба; реж. Олександр Білозуб —персонаж фільму[7]
- 2008 — «Едіт Піаф. Життя в кредит» Юрія Рибчинського; реж. Ігор Афанасьєв — Раймон Ассо
- 2009 — «Дві квітки кольору індиго» Олександра Білозуба; реж. Олександр Білозуб — Парубок[8]
- 2009 — «В неділю рано зілля копала…» Ольги Кобилянської; реж. Дмитро Чирипюк — Гриць[9]
- 2010 — «Буря» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Маслобойщиков — Фердінанд, син короля Неаполітанського
- 2010 — «Урус-Шайтан» Ігоря Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Сірко, юнак
- 2011 — «Гімн демократичної молоді» повістю Сергія Жадана; реж. Юрій Одинокий — Перший керівник «боксерів»
- 2011 — «Новорічна одісея» Дмитра Буковинця; реж. Ксенія Ромашенко — Шредер
- 2012 — «Перехресні стежки» за однойменною повістю Івана Франка; реж. Дмитро Чирипюк — Рафалович
- 2013 — «Morituri te salutant» за новелами Василя Стефаника; реж. Дмитро Богомазов — Парубок
- 2014 — «Така її доля…» Тараса Шевченка; реж. Станіслав Мойсеєв — брат
- 2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Антоніо
- 2015 — «Ліс» Олександра Островського; реж. Дмитро Богомазов — Олексій Сергійович Буланов
- 2015 — «Ерік XIV» Августа Стріндберга; реж. Станіслав Мойсеєв — Нільс Юлленшерна
- 2016 — «Річард ІІІ» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Автанділ Варсімашвілі[ru] — сер Джемс Тіррел, вбивця
- 2016 — «Санація» Вацлава Гавела; реж. Бржетіслав Рихлік — Перший делегат
- 2017 — «Скупий, або школа брехні» за п'єсою Мольєра; реж. Петро Ільченко — Валер[10]
- 2018 — «Земля» за однойменною повістю Ольги Кобилянської; реж. Давид Петросян — Михайло[11]
- 2018 — «Ідіот» за романом Федіра Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Парфен Семенович Рогожин
- 2018 — «Коріолан» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Кай Марцій, згодом Коріолан[12]
- 2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Пер Гюнт
- Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса
- 2006 — «Голодний гріх» Василя Стефаника; реж. Олександр Білозуб — Гриць Летючий[13]
- 2007 — «Одіссея»; реж. Олександр Білозуб — Одіссей[14]
Remove ads
Фільмографія
Дублювання та озвучення українською
- 2018 — «Людина-мураха та Оса» — Сонні Берч
- 2017 — «Зоряні війни: Останні джедаї» — Ен3е або НЗ (Невідомий Зломник)
- 2006 — «Тачки» — Шмаркач (Snot Rod)
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads