Формула-1 — Гран-прі Німеччини 2008

Гран-прі Німеччини 2008 року — десятий етап чемпіонату світу 2008 року з автоперегонів у класі Формула-1, відбувся з 18 по 20 липня на автодромі Гоккенгаймринг (Хоккенхайм, Німеччина). Перемогу, як і два тижні до цього, святкував британець Льюїс Гамільтон, який після перемоги на домашньому для себе і для команди «Макларен» британському гран-прі, виграв домашній етап і для мотористів Мерседесу. Це дозволило йому одноособово очолити залік чемпіонату пілотів з перевагою у чотири очки над найближчим переслідувачем (Феліпе Масса).

Гран-прі Німеччини 2008

LXVIII Großer Preis Santander von Deutschland
10-й з 18 етапів сезону 2008/ Гонка №795
← 9.Велика Британія • 11.Угорщина →
Дата	20 липня 2008 року
Місце	Хоккенхайм
Траса	Хоккенхаймринг
Довжина кола	4.574 км
Дистанція	306.458 км (67 кіл)
Погода	Сонячно, сухо Температура повітря +22°С, траси +32°С
Поул
1:15.666	Льюїс Хемілтон	Макларен-Мерседес
Найшвидше коло
1:15.987 ( 52 коло)	Нік Хайдфельд	Заубер-БМВ
Подіум
Переможець	Льюїс Хемілтон	Макларен-Мерседес
2 місце	Нельсон Піке (мол.)	Рено
3 місце	Феліпе Масса	Феррарі
2006 ←  Гран-прі Німеччини 2008  → 2009

Гран-прі Німеччини проходив після річної перерви: у 2007 році його не було у календарі чемпіонату, але був Гран-прі Європи, що пройшов на Нюрбургринзі; з цього року Гран-прі Німеччини було поновлено і два найвідоміші німецькі автодроми повинні щорічно чергуватися у його проведенні.

Гамільтон мав відчутну перевагу над суперниками протягом усього вікенду. Після завоювання поул-позишн і успішного старту, він впевнено лідирував протягом першої половини перегонів і зміг отримати значний часовий гандикап над переслідувачами. Але аварія Тімо Глока на 35 колі (на боліді ламається задня права підвіска і машину кидає на піт-волл, велика кількість уламків усіює стартову пряму) спричинила виїзд машини безпеки на трасу і часовий розрив було анульовано. Машина безпеки залишалась на трасі з 36 по 41 коло. Протягом цього часу майже весь пелотон поїхав на другий піт-стоп. Лише декілька пілотів залишилися у пелотоні, не поїхавши на дозаправку, у тому числі й лідер перегонів, Льюїс Гамільтон. Оскільки у нього залишалося пального ще на 8-9 кіл, то команда вирішила ризикнути й поклалася на швидкість боліда та пілота. Після рестарту Гамільтон завдяки більш легкому боліду почав відігрувати час. Але після піт-стопу на 50 колі британець повертається на трасу тільки п'ятим відразу у 0,4 секунди від свого напарника, Гейккі Ковалайнена. На 52-му колі Льюїс обганяє фінна. На 53-му колі лідер перегонів, німець Нік Гайдфельд, заїжджає на піт-стоп і повертається у пелотон за британцем, а в цей час очолює пелотон юний бразилець Нельсон Анжело Піке на «Рено». Це несподіване лідерство бразильця було викликано успішною стратегією, що була використана командою: бразилець планував лише один піт-стоп і так вийшло, що зробив він його відразу після аварії Тімо Глока, коли піт-лейн ще не було закрито; далі все залежало від стабільної їзди Піке з обережним ставленням до гуми. На 57-му колі Гамільтон обганяє Массу, а контратака у бразильця не вийшла. На 60-му колі британець обганяє і молодого бразильця: Піке розуміє, що Гамільтону потрібна лише перемога, що машина у нього значно швидша, а гума новіша, тому обгін вийшов простим і майже без заперечень з боку бразильця. Для Нельсона, який досить погано стартував у чемпіонаті й на якого здійснювався значний тиск протягом першої половини сезону, і у доробку якого було лише два очка, для нього важливішим було доїхати до фінішу на подіумі, чим спробувати поборотися за перемогу, що могло призвести навіть і до сходу.

На подіумі вперше з Гран-прі Бельгії 1991 року опинилося аж два бразильці, тоді це були триразові чемпіони: Айртон Сенна і батько Нельсіньо — Нельсон Піке.

Класифікація

Кваліфікація

	Пілот	Команда	1 частина	2 частина	3 частина
1	Льюїс Гамільтон	Макларен-Мерседес	1:15.218	1:14.603	1:15.666
2	Феліпе Масса	Феррарі	1:14.921	1:14.747	1:15.859
3	Гейккі Ковалайнен	Макларен-Мерседес	1:15.476	1:14.855	1:16.143
4	Ярно Труллі	Тойота	1:15.560	1:15.122	1:16.191
5	Фернандо Алонсо	Рено	1:15.917	1:14.943	1:16.385
6	Кімі Ряйкконен	Феррарі	1:15.201	1:14.949	1:16.389
7	Роберт Кубіца	Заубер-БМВ	1:15.985	1:15.109	1:16.521
8	Марк Веббер	Ред Булл-Рено	1:15.900	1:15.481	1:17.014
9	Себастьян Феттель	Торо Россо-Феррарі	1:15.532	1:15.420	1:17.244
10	Девід Култгард	Ред Булл-Рено	1:15.975	1:15.338	1:17.503
11	Тімо Глок	Тойота	1:15.560	1:15.508
12	Нік Гайдфельд	Заубер-БМВ	1:15.596	1:15.581
13	Ніко Росберг	Вільямс-Тойота	1:15.863	1:15.633
14	Дженсон Баттон	Хонда	1:15.993	1:15.701
15	Себастьєн Бурде	Торо Россо-Феррарі	1:15.927	1:15.858
16	Кадзукі Накадзіма	Вільямс-Тойота	1:16.083
17	Нельсон Піке (мол.)	Рено	1:16.189
18	Рубенс Барікелло	Хонда	1:16.246
19	Адріан Сутіл	Форс Індія-Феррарі	1:16.657
20	Джанкарло Фізікелла	Форс Індія-Феррарі	1:16.963

Перегони

	Пілот	Команда	Кіл	Час	Старт	Очок
1	Льюїс Гамільтон	Макларен-Мерседес	67	1:31:20.874	1	10
2	Нельсон Піке (мол.)	Рено	67	+5.5	17	8
3	Феліпе Масса	Феррарі	67	+9.3	2	6
4	Нік Гайдфельд	Заубер-БМВ	67	+9.8	12	5
5	Гейккі Ковалайнен	Макларен-Мерседес	67	+12.4	3	4
6	Кімі Ряйкконен	Феррарі	67	+14.4	6	3
7	Роберт Кубіца	Заубер-БМВ	67	+22.6	7	2
8	Себастьян Феттель	Торо Россо-Феррарі	67	+33.2	9	1
9	Ярно Труллі	Тойота	67	+37.1	4
10	Ніко Росберг	Вільямс-Тойота	67	+37.6	13
11	Фернандо Алонсо	Рено	67	+38.6	5
12	Себастьєн Бурде	Торо Россо-Феррарі	67	+39.1	15
13	Девід Култгард	Ред Булл-Рено	67	+54.9	10
14	Кадзукі Накадзіма	Вільямс-Тойота	67	+60.0	16
15	Адріан Сутіл	Форс Індія-Феррарі	67	+69.4	19
16	Джанкарло Фізікелла[1]	Форс Індія-Феррарі	67	+84.0	20
17	Дженсон Баттон	Хонда	66	+1 коло	14
схід	Рубенс Барікелло	Хонда	50	аварія	18
схід	Марк Веббер	Ред Булл-Рено	40	витік масла	8
схід	Тімо Глок	Тойота	35	підвіска	11

Найшвидше коло: Нік Гайдфельд — 1:15.987.

Кола лідирування: Льюїс Гамільтон — 54 (1-18, 22-37, 39-50, 60-67), Нельсон Піке (мол.) — 6 (54-59), Феліпе Масса — 3 (19-20, 38), Нік Гайдфельд — 3 (51-53), Гейккі Ковалайнен — 1 (21).