Формула-1 — Чемпіонат 1956

Формула-1 1956 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, який проводився під егідою FIA. Чемпіонат відбувся у період з січня по вересень та складався з восьми Гран-прі. Сезон розпочався на Гран-прі Аргентини 22 січня та закінчився на Гран-прі Італії 22 вересня. Переможцем в особистому заліку став Хуан-Мануель Фанхіо, що виступав за команду Ferrari.

7-й чемпіонат світу Формули-1
◄ 1955    Сезон 1956    1957 ►
Хуан-Мануель Фанхіо
Чемпіон світу
Хуан-Мануель Фанхіо (Ferrari)

Команди та пілоти

Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1956 року.

Команда	Конструктор	Шасі	Двигун	Шини	Пілот	Гран-прі
Officine Alfieri Maserati	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	P	Стірлінг Мосс	1–2, 4–8
					Жан Бехра	1–2, 4–8
					Карлос Мендітегі[en]	1
					Луїджі Піотті[en]	1
					Чико Ланді[en]	1
					Джеріно Джеріні[en]	1
					Хосе Фройлан Гонсалес	1
					Чезаре Пердіса[en]	2, 4–7
					Пако Годія[en]	4–8
					Майк Готорн	4
					П'єро Таруффі	5
					Умберто Мальйолі	7–8
					Луїджі Віллорезі	8
					Йо Бонніер	8
Owen Racing Organisation	Maserati BRM	250F P25	Maserati 250F1 2.5 L6 BRM P25 2.5 L4	P D	Майк Готорн	1–2, 6
					Тоні Брукс[en]	2, 6
					Рон Флокгарт[en]	6
Alberto Uria	Maserati	A6GCM[en]	Maserati 250F1 2.5 L6	P	Альберто Урія[en]	1
					Рон Флокгарт[en]	1
Scuderia Ferrari	Ferrari	D50 555	Ferrari DS50 2.5 V8 Ferrari 555 2.5 L4	E P	Хуан-Мануель Фанхіо	1–2, 4–8
					Еудженіо Кастеллотті	1–2, 4–8
					Луїджі Муссо	1–2, 7–8
					Пітер Коллінз	1–2, 4–8
					Олів'є Гендебієн[en]	1, 5
					Поль Фрер	4
					Андре Пілетт[en]	4
					Альфонсо де Портаґо	5–8
					Вольфганг фон Тріпс	8
Equipe Gordini	Gordini	T16 T32	Gordini 23 2.5 L6 Gordini 25 2.5 L8	E	Роберт Манзон[en]	2, 5–8
					Елі Байол[en]	2
					Андре Пілетт[en]	2, 5, 7
					Ерману Да Сілва Рамос[en]	2, 5–6, 8
					Андре Мілуо[en]	7
					Андре Саймон[en]	8
Ecurie Rosier	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	P	Луї Розьє	2, 4–7
Vandervell Products	Vanwall	VW 2	Vanwall 254 2.5 L4	P	Моріс Трентіньян	2, 4, 6, 8
					Гаррі Шелл	2, 4–6, 8
					Майк Готорн	5
					Колін Чапмен	5
					Хосе Фройлан Гонсалес	6
					П'єро Таруффі	8
Gould's Garage (Bristol) H.H. Gould	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	D	Горацій Гулд[en]	2, 4, 6–7
Giorgio Scarlatti	Ferrari	500	Ferrari 500 2.0 L4	P	Джорджо Скарлатті[en]	2
Scuderia Centro Sud	Maserati Ferrari	250F 500	Maserati 250F1 2.5 L6 Ferrari 500 2.0 L4	P	Луї Широн	2
					Луїджі Віллорезі	4
					Гаррі Шелл	7
					Джорджо Скарлатті[en]	7
					Туло де Граффенрід	8
Piero Scotti	Connaught[en]-Alta	B	Alta GP 2.5 L4	P	П'єро Скотті[en]	4
Automobiles Bugatti	Bugatti	T251	Bugatti 2.5 L8	E	Моріс Трентіньян	5
Luigi Piotti	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	P	Луїджі Віллорезі	5–7
					Луїджі Піотті[en]	7–8
André Simon	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	P	Андре Саймон[en]	5
Scuderia Guastalla	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	P	Умберто Мальйолі	6
					Джеріно Джеріні[en]	8
Connaught Engineering[en]	Connaught[en]-Alta	B	Alta GP 2.5 L4	P A	Арчі Скотт Браун[en]	6, 8
					Дезмонд Тіттерінгтон[en]	6
					Джек Фейрман[en]	6, 8
					Лес Лестон[en]	8
					Рон Флокгарт[en]	8
Bob Gerard	Cooper-Bristol	T23	Bristol BS1 2.0 L6	D	Боб Джерард[en]	6
Gilby Engineering	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	D	Рой Сальвадорі	6–8
Bruce Halford	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	D	Брюс Галфорд[en]	6–8
Jack Brabham	Maserati	250F	Maserati 250F1 2.5 L6	D	Джек Бребем	6
Emeryson Cars	Emeryson-Alta	56	Alta GP 2.5 L4	D	Поль Емері[en]	6
Ottorino Volonterio	Maserati	A6GCM[en]	Maserati 250F1 2.5 L6	P	Отторіно Волонтеріо[en]	7
Джерело:[1]

• Примітка: Таблиця вище не включає пілотів та команд, які брали участь лише в гонці 500 миль Індіанаполіса.

Календар сезону

У сезоні 1956 року було проведено вісім Гран-прі.

№	Гран-прі	Траса	Дата
1	Гран-прі Аргентини	Автодром імені Оскара Альфредо Гальвеса, Буенос-Айрес	22 січня
2	Гран-прі Монако	Монте-Карло, Монако	13 травня
3	500 миль Індіанаполіса	Індіанаполіс Мотор Спідвей, Індіанаполіс	30 травня[a]
4	Гран-прі Бельгії	Спа-Франкоршам , Спа	3 червня
5	Гран-прі Франції	Реймс-Ге, Ге	1 липня
6	Гран-прі Великої Британії	Автодром Сільверстоун, Сільверстоун	14 липня
7	Гран-прі Німеччини	Нюрбургринг, Нюрбург	5 серпня
8	Гран-прі Італії	Автодром Монца, Монца	2 вересня
Джерело:[2]

Зміни в календарі

• Гран-прі Франції та Гран-прі Німеччини повернулися до календаря після того, як їх скасували в 1955 році через трагедію в Ле-Мані під час 24 годин Ле-Мана 1955 року.

• Гран-прі Великої Британії було перенесено з автодрому Ейнтрі на автодром Сільверстоун відповідно до домовленості про розподіл подій між двома трасами.

• Гран-прі Швейцарії було вилучено з календаря після того, як уряд Швейцарії заборонив автоперегони внаслідок катастрофи 24 годин Ле-Мана 1955 року.

• Гран-прі Нідерландів мало відбутися 17 червня, але було скасовано через Суецьку кризу.^[3]

• Гран-прі Іспанії мав повернутися до календаря після того, як був скасований у 1955 році через катастрофу 24 годин Ле-Мана 1955 року. Він мав відбутися 28 жовтня, але був скасований через Суецьку кризу.^[3]

Результати та положення в заліках

Гран-прі

№	Гран-прі	Поул-позиція	Швидке коло	Переможець	Конструктор	Шини	Звіт
1	Гран-прі Аргентини	Хуан-Мануель Фанхіо	Хуан-Мануель Фанхіо	Луїджі Муссо Хуан-Мануель Фанхіо	Ferrari	E	Звіт
2	Гран-прі Монако	Хуан-Мануель Фанхіо	Хуан-Мануель Фанхіо	Стірлінг Мосс	Maserati	P	Звіт
3	500 миль Індіанаполіса	Пет Флаерті[en]	Пол Руссо[en]	Пет Флаерті[en]	Watson-Offenhauser	F	Звіт
4	Гран-прі Бельгії	Хуан-Мануель Фанхіо	Стірлінг Мосс	Пітер Коллінз	Ferrari	E	Звіт
5	Гран-прі Франції	Хуан-Мануель Фанхіо	Хуан-Мануель Фанхіо	Пітер Коллінз	Ferrari	E	Звіт
6	Гран-прі Великої Британії	Стірлінг Мосс	Стірлінг Мосс	Хуан-Мануель Фанхіо	Ferrari	E	Звіт
7	Гран-прі Німеччини	Хуан-Мануель Фанхіо	Хуан-Мануель Фанхіо	Хуан-Мануель Фанхіо	Ferrari	E	Звіт
8	Гран-прі Італії	Хуан-Мануель Фанхіо	Стірлінг Мосс	Стірлінг Мосс	Maserati	P	Звіт
Джерело:[4]

Пілоти

Очки отримують перші п'ять пілотів. Додаткове очко нараховується пілоту, що встановив найшвидше коло гонки. Лише п'ять найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота, відкинуті результати показані в дужках.

Позиція	1-ша	2-га	3-тя	4-та	5-та	НК
Очки	8	6	4	3	2	1

Поз. Пілот АРГ МОН 500 БЕЛ ФРА ВЕЛ НІМ ІТА Очки[b] 1 Хуан-Мануель Фанхіо 1† / Схід 2† / 4† Схід 4 1 1 (2)† / 8† 30 (33) 2 Стірлінг Мосс Схід 1 3† / Схід 5† / Схід (Схід) 2 1 27 (28) 3 Пітер Коллінз Схід 2† 1 1 2† / Схід Схід† / Схід 2† 25 4 Жан Бехра 2 3 7 3 3 3 Схід† / Схід 22 5 Пет Флаерті[en] 1 8 6 Еудженіо Кастеллотті Схід 4† / Схід Схід 2 10† Схід† / Схід 8† / Схід 7.5 7 Сем Генкс[en] 2 6 = Поль Фрер 2 6 9 Пако Годія[en] Схід 7 8 4 4 6 10 Джек Фейрман[en] 4 5 5 11 Луїджі Муссо 1† Схід Схід† Схід 4 = Майк Готорн 3 НС НС 10† Схід 4 = Рон Флокгарт[en] Схід 3 4 = Дон Фріланд[en] 3 4 15 Альфонсо Де Портаго Схід 2† / 10† Схід† Схід 3 = Чезаре Пердіса[en] 7 3† 5† 7 НС 3 = Гаррі Шелл Схід 4 10† / Схід Схід Схід Схід 3 = Джонні Парсонс[en] 4 3 19 Луї Розьє Схід 8 6 Схід 5 2 = Луїджі Віллорезі 5 Схід 6 Схід Схід† 2 = Ерману Да Сілва Рамос[en] 5 8 Схід Схід 2 = Горацій Гулд[en] 8 Схід 5 Схід 2 = Олів'є Гендебієн[en] 5 Схід 2 = Дік Ретман[en] 5 2 25 Джеріно Джеріні[en] 4† 10 1.5 = Чико Ланді[en] 4† 1.5 27 Пол Руссо[en] Схід 1 — Андре Пілетт[en] 6† 6 11 НС 0 — Луїджі Піотті[en] Схід НС 6 0 — Боб Свайкет[en] 6 0 — Рон Флокгарт[en] 6† 0 — Альберто Урія[en] 6† 0 — Елі Байол[en] 6† 0 — Боб Файт[en] 7 0 — Туло де Граффенрід 7 0 — Роджер Ворд[en] 8 0 — Роберт Манзон[en] Схід 9 9 Схід Схід 0 — Андре Саймон[en] Схід 9 0 — Джиммі Різ[en] 9 0 — Кліфф Гріффіт[en] 10 0 — Рой Сальвадорі Схід Схід 11 0 — Джин Гартлі[en] 11 0 — Боб Джерард[en] 11 0 — Фред Агабашян[en] 12 0 — Боб Крісті[en] 13 0 — Аль Келлер[en] 14 0 — Едді Джонсон[en] 15 0 — Біллі Гаррет[en] 16 0 — Дюк Дінсмор[en] 17 0 — Пет О'конор[en] 18 0 — Джиммі Браян[en] 19 0 — Отторіно Волонтеріо[en] НКЛ 0 — Моріс Трентіньян Схід Схід Схід Схід Схід 0 — Умберто Мальйолі Схід Схід Схід† 0 — Брюс Галфорд[en] Схід ДСК Схід 0 — Хосе Фройлан Гонсалес Схід Схід 0 — П'єро Таруффі Схід Схід 0 — Тоні Брукс[en] НС Схід 0 — Джорджо Скарлатті[en] НКВ Схід 0 — Карлос Мендітегі[en] Схід 0 — Джим Ретман[en] Схід 0 — Джонні Толен[en] Схід 0 — Тоні Беттенгаузен[en] Схід 0 — Джиммі Дейволт[en] Схід 0 — Джек Тернер[en] Схід 0 — Кейт Ендрюс[en] Схід 0 — Енді Лінден[en] Схід 0 — Аль Герман[en] Схід 0 — Рей Кроуфорд[en] Схід 0 — Джонні Бойд[en] Схід 0 — Трой Руттман[en] Схід 0 — Джонні Томсон[en] Схід 0 — П'єро Скотті[en] Схід 0 — Дезмонд Тіттерінгтон[en] Схід 0 — Арчі Скотт Браун[en] Схід 0 — Поль Емері[en] Схід 0 — Джек Бребем Схід 0 — Андре Мілуо[en] Схід 0 — Лес Лестон[en] Схід 0 — Ед Елізіан[en] Схід† 0 — Едді Руссо[en] Схід† 0 — Йо Бонніер Схід† 0 — Луї Широн НС 0 — Колін Чапмен НС 0 — Вольфганг фон Тріпс НС 0 Поз. Пілот АРГ МОН 500 БЕЛ ФРА ВЕЛ НІМ ІТА Очки Джерело:[2][4][5][6]

Приклад Опис 1 Переможець 2 Друге місце 3 Третє місце 5 Фінішував у очковій зоні 12 Фінішував поза очковою зоною НКЛ Фінішував, але не класифікований Схід Не фінішував і не класифікований НКВ Не кваліфікований НПКВ Не передкваліфікований ДСК Дискваліфікований ТТР Брав участь тільки в тренуваннях тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року) НС Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці Т Травмований чи хворий Викл Виключений із протоколу Від Відмова від участі НТР Не брав участі в тренуваннях НПР Не прибув на Гран-прі С Гонка скасована Не брав участі Жирний шрифт Поул-позиція Курсив Швидке коло

Примітки:

•  — Позиція розділена між декількома пілотами за кермом одного боліда.

Виноски

1. Гонка 500 миль Індіанаполіса також входила в Автомобільний чемпіонат USAC 1956 року та проводилась для автомобілів чемпіонату USAC. Боліди Формули-1 в гонці не використовувались.
2. Лише 5 найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані пілотом.