Франсуа Озон

Франсуа́ Озо́н (фр. François Ozon; *15 листопада, 1967, Франція) — відомий французький кінорежисер і сценарист, який завоював світову популярність завдяки своїм фільмам «8 жінок» (фр. 8 Femmes, 2002) та «Басейн» (англ. Swimming Pool, 2003). Франсуа Озон вважається одним з найпомітніших режисерів «нової хвилі» у Франції.

Франсуа Озон
фр. François Ozon
Зображення
Дата народження	15 листопада 1967(1967-11-15) (57 років)
Місце народження	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Alma mater	La femis
Професія	кінорежисер сценарист, продюсер, оператор, актор
Кар'єра	1988
Нагороди	Європейский кіноприз найкращому сценаристу^d (2013) Sitges Film Festival Best Screenplay award^d (1999) Golden Shell^d (2012) Sebastiane Award^d (2014) Срібний ведмідь — Гран-прі журі (2019)
IMDb	ID 0654830
www.francois-ozon.com
Франсуа Озон у Вікісховищі

Син біолога і викладачки французької мови, Франсуа Озон, старший з чотирьох дітей, отримав католицьку освіту.^[1] У дитинстві працював моделлю^[2].

Закінчивши навчання у французькій кінематографічній школі «La Fémis» у 1993 році, Озон створив кілька короткометражних фільмів, зокрема, «Маленька смерть» (фр. La Petite Mort, 1995), «Літня сукня» (фр. Une robe d'été, 1996) і «Подивися на море» (фр. Regarde La Mer 1997). У цих та інших короткометражках тих років вже проявився характерний для Озона стиль. Його першим повнометражним режисерським дебютом стала стрічка «Щурятник» (фр. Sitcom, 1998), яка була добре сприйнята критиками і глядачами.

Після адаптації сценарію Фасбіндера під назвою «Краплі дощу на розпечених каменях» (фр. Gouttes d’eau sur pierres brûlantes, 2000), Озон зняв фільм, який зробив його ім'я широко відомим за межами Франції — «8 жінок», де зіграла плеяда таких зірок французького кінематографа, як Катрін Денев, Ізабель Юппер, Фанні Ардан і Еммануель Беар. Цей фільм завоював комерційний успіх багато в чому завдяки вдалому поєднанню музичних ретро-номерів, детективної історії вбивства Робера Тома і сценографії в стилі Голлівудських фільмів 1950-х років.

У 2003 році вийшов фільм «Басейн», в якому знялися Шарлотта Ремплінг і Людівін Саньє. На думку самого Озона, це дуже особистий фільм, який розкриває секрети важкої роботи над написанням роману або сценарію. «Басейн» став першим англомовним фільмом режисера .

У 2004 році Озон завершив роботу над фільмом «5x2», в якому показані п'ять етапів руйнування шлюбу двох людей. 2005 рік ознаменувався виходом на екрани картини «Час прощання» (фр. Le Temps Qui Reste). Картина оповідає про долю молодого фотографа-гея (у виконанні Мельвіля Пупо), якому поставлено діагноз «невиліковний рак» і який повільно згасає від хвороби. З рідних і близьких він довіряє страшну новину тільки своїй бабусі (її грає Жанна Моро), відносини з якої складаються у нього надзвичайно тепло.

У 2007 році на екрани вийшов фільм «Ангел», знятий за однойменною повістю Елізабет Тейлор. Картина, дія якої відбувається в Англії на початку XX століття, розповідає про долю письменниці Енджел Деверелл. Фільм переважно знімався в маєтку Тінтесфілд поблизу Бристоля, а також в інших районах Великої Британії і в Бельгії. Під час знімання Озон потоваришував з головною акторкою фільму, Ромолою Гері^[en] і назвав її своєю «музою».

Світова прем'єра наступного фільму режисера, «Притулок» відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Торонто у вересні 2009 року.

19 грудня 2011 року Озон був оголошений одним з журі 62-го Берлінського міжнародного кінофестивалю, який відбувся у лютому 2012 року.

Фільм 2013 року «Молода і прекрасна» був номінований на Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю 2013 року. За фільм 2012 року «У будинку» Озон здобув премію «Європейський кіноприз», як найкращий сценарист^[3].

Прем'єра фільму «Нова подружка» відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Торонто у вересні 2014 року^[4].

У 2016 році виходить драма «Франц». Прем'єра в Україні відбулася 17 листопада 2016 року.

У 2017 році світ побачив еротичний трилер «Подвійний коханець». В українських кінотеатрах фільм йшов з 2 листопада 2017 року.

Світова прем'єра фільму «З божої волі» відбулася 8 лютого 2019 року на 69-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, де фільм брав участь в основній конкурсній програмі^[5], здобувши Гран-прі журі — Срібного ведмедя^[6]. В Україні дистриб'ютором фільму стала компанія «Артхаус Трафік»^[7].

Франсуа Озон

Біографія

Особисте життя

Громадянська позиція

Фільмографія

Примітки

Посилання

Wikiwand - on