Франсіско де Трільйо-і-Фігероа

Франсіско де Трільйо-і-Фігероа (1618/1620–1680) — іспанський поет та історик. Він був прихильником барокового руху Culteranismo ^[4]. Писав епіталами, а також панегірики.^[5][6] Його описують як автора, який міг вплинути на Хуану Інес де ла Крус.^[7]

Франсіско де Трільйо-і-Фігероа
Ім'я при народженні	ісп. Francisco de Trillo y Figueroa
Народився	1618[1][2][3]  Cervás, Aresd, Арес, Ла-Корунья, Галісія, Іспанія
Помер	1680[1][2][3]  Гранада, Гранада, Андалусія, Іспанія
Країна	Іспанія
Діяльність	письменник, історик, поет
Знання мов	іспанська
Жанр	поезія
Франсіско де Трільйо-і-Фігероа у Вікісховищі

Біографія

Трільйо-і-Фігероа народився в парафії Сан-Педро-де-Сербас, Арес, Іспанія, у сім’ї Хосе де Трільйо та Хуани Флорес де Леон між 1618 і 1620 роками ^[5] Коли Трільйо-і-Фігероа було 11 років ^[8], його родина переїхала до Гранади після того, як де Трільйо отримав спадок від свого дядька.^[5] Потім він і його брат Хуан ^[8][9] здобули там освіту,^[5] зокрема літературну.^[8] Він був залучений до поетичного середовища ще в юному віці. Вважають, що саме звідси походить його майстерність у сатирі ^[10] Його брат зацікавився генеалогією, опублікувавши Origen de la casa de Tobar y árbol genealógico de don Francisco Cañavera в 1662 році та Noticia de la sucesión de doña María Nuñez Cabeza de Vaca в 1664 році.^[8]

Він служив в Італії в армії, а після повернення до Іспанії присвятив себе поезії та історії.^[8]

20 листопада 1640 року Трілюйо-і-Фігероа одружився з Леонор де Трільйо-і-Фігероа, далекою родичкою. 2 лютого 1643 року, У подружжя народилося троє синів на ім’я Хуан Франциско, Хосе та Дієго. Він був хрещеним батьком свого онука Дієго в 1678 році.^[5]

Він був близьким другом з Педро Сото де Рохас^{[es] [5][8]} і коментував його працю "Закритий рай для багатьох, відкритий сад для небагатьох" ("Paraíso cerrado para muchos, jardines abiertos para pocos").^[5]

Франсіско де Трільйос-і-Фігероа був похований у парафії Сантьяго, Гранада, 25 жовтня 1680 року ^[5].^[4][8]

Твори

• Epitalamio en las felicísimas bodas de los señores don Francisco Ruto de Vergara y Álava, del consejo de sn majestad, y doña Guiomar Venegas, hija de los condes de Luque, 1649
• Epitalamio al himeneo de don Juan Ruiz de Vergara y Dávila, señor de Villoría, y doña Luisa de Córdoba y Ayala, hija de los señores marquese de Valenzuela, 1650
• Panegírico natalicio al excelentísimo señor marqués de Montalvan y Villalba, primogénito del excelentísimo señor marqués de Priego, duque de Feria, etc, 1650
• Notas al panegírico de el señor marqués de Montalvan, respondiendo á un curioso en otras facultades, que pidió se le declarase la idea y argumento de este poema, 1651
• Neapolisea, poema heroico y panegírico al gran capitán Gonzalo Fernández de Córdoba, dirigida al excelentísimo señor don Luis Fernandez de Córdoba y Figueroa, marqués de Prіego, 1651
• Poesías varias heroicas y satiricas y amorosas, 1652
• Panegyrico sacro en la fiesta que celebró la ciudad de Granada, día del Corpus, 1661