Франсішку д'Оланда

Франсі́шку д'Оланда (порт. Francisco d'Olanda, Francisco d'Ollanda; 6 вересня 1517, Лісабон — 19 червня 1585, Лісабон), також відомий як Франсішку де Оланда, Франциск Голландський (порт. Francisco de Holanda; англ. Francesco d'Olanda^[4], Francis of Holland^[5]) — португальський придворний художник і скульптор короля Жуана III, а пізніше — Себаштіана. Написав роботу, яка вважається першим трактатом про портретний живопис у Європі — «Do tirar pólo natural» (1549)^[6]. Вважається однією з найважливіших постатей португальського Відродження, також був есеїстом, архітектором та істориком. Він представляв зрозумілу реальність Святої Трійці через «гіпотетичний» синтаксис геометричних фігур^[7]. Він наполягав на контрасті між ідеальною площиною, безтілесною формою та «недосконалою копією в земній зоні». Його візуальна мова демонструвала суміш неоплатонізму, християнської каббали і, нарешті, луллізму^[8]. В освіті Франсиско де Оланда наголошував на математиці та геометрії, випереджуючи реформи Клавія кінця XVI століття^[9]. Сільві Десварт сказала, що «Франсішку де Оланда відводить привілейоване місце космографії та астрології в освіті художника. Нарівні з геометрією, математикою та перспективою, він рекомендував їх… щоб досягти небес у надії одного дня прибути до Емпіреї та усвідомити божественні роботи»^[10].

Франсішку д'Оланда
порт. Francisco de Holanda
«Франциско д'Оланда — автопортрет», бл. 1573 (De Aetatibus Mundi Imagines)
Народився	6 вересня 1517(1517-09-06)  Лісабон, Португалія
Помер	19 червня 1584(1584-06-19)[1] (66 років)  Лісабон, Португалія
Країна	Португальське королівство
Діяльність	мистецтвознавець, архітектор, ілюстратор рукописів, скульптор, художник, історик, письменник
Галузь	архітектура[2], малярство[2], історія[2], скульптура[2] і літературна діяльністьd[2]
Знання мов	португальська[3]
Батько	Антоніо де Оландаd
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

«Створення людини», De aetatibus mundi imagines (деталь)

Франсішку де Оланда народився в Лісабоні, Португалія, 6 вересня 1517 року. Він почав свою кар'єру мініатюриста у віці 20 років. Його батько, Антоніу де Оланда (порт. António de Holanda), також був королівським мініатюристом. Франсішку навчався в Італії між 1538 і 1547 роками, де він часто відвідував зустрічі з Вітторією Колонна, однієї з видатних особистостей італійського Відродження. Колонна надала йому доступ до декого з найбільших художників того періоду, таких як Парміджаніно, Джамболонья та, що найважливіше, Мікеланджело, який познайомив його з класицизмом. Франсішку дуже любив компанію Мікеланджело і не хотів із ним розлучатися, що було втомливо літньому митцеві^[5].

У віці 30 років він повернувся до Португалії та отримав різні замовлення від правлячого короля Португалії, кардинала-архієпископа Евори, а пізніше від короля Жуана III (1521—1557) і короля Себаштіана (1568—1578). Франсішку помер у Лісабоні, Португалія, 19 червня 1585 року у віці 68 років.

Естетичні цінності

Портрет Мікеланджело (між 1538 та 1540)

Франсішку де Оланда прийняв естетичні цінності Відродження. Його картини яскраво виражали прагнення стимулювати особисту оригінальність і забезпечити зв'язок між природою (чистим дзеркалом Творця) і античними майстрами величі, симетрії, досконалості та пристойності. Більшість із цих цілей можна побачити в його трактаті з трьох частин про природу мистецтва «Про стародавній живопис» (порт. Da Pintura Antiga), 1548. Друга частина цього трактату містить чотири діалоги, імовірно з Мікеланджело^[11]. Тут його пристрасть до класицизму була висунута на перший план, оскільки він передав суть творчості Мікеланджело та сучасного мистецького руху в Римі.

Франсішку відзначився серією малюнків за наказом португальського короля Жуана III. Ці малюнки були присвячені старовинам Італії та були виконані між 1540 і 1547 роками^[12], завдяки його дослідженням щодо відродження археологічної спадщини Риму та італійського мистецтва в першій половині XVI століття.

Франсішку був автором фасаду церкви Богоматері Благодатної (порт. Igreja de Nossa Senhora da Graça) в Еворі. Він також написав кілька портретів, не всі з яких збереглися^[13][14].

Франсішку написав перше есе про урбаністичність на Піренейському півострові «Про будівництво, якого бракує місту Лісабону» (порт. Da fábrica que falece à cidade de Lisboa), а також створив De aetatibus mundi imagines і Antigualhas.

Роботи

Франсишку де Оланда був автором:

• De aetatibus mundi imagines (1543–73)
• Da pintura antiga (Лісабон, 1548; в якому він приписує панелі Святого Вінсента художникові Нуну Гонсалвіш)
  • Частина II: Diálogos de Roma
• Do tirar pólo natural (1549)
• Da fábrica que falece à cidade de Lisboa (Лісабон, 1571)
• De quanto serve a ciência do desenho e entendimento da arte da pintura, na república christâ Assim na paz como na guerra (Лісабон, 1571)
• Antigualhas de Roma

«Про античний живопис»

1548 року Франсішку д'Оланда завершив свій трактат «Da Pintura Antiga» («Про античний живопис») із двох частин. Тут знайшла вираження його пристрасть до класицизму, у трактаті висвітлено суть творчості Мікеланджело і мистецького руху в Римі другої половини XVI ст. Цю роботу, однак, опублікували лише через три століття; присвячена португальському королю Жуану III. Рукопис зараз належить Королівській бібліотеці Мадрида. Частково саме завдяки їй стало можливим ідентифікувати роботу художника Нуну Гонсалвіша.

У першій частині йдеться про всі жанри та способи живопису, а у другій частині трактату містилися т. зв. «Римські діалоги» або «Діалоги з Мікеланджело»^[15]. Ці «діалоги» стосувалися періоду розпису Сікстинської капели (фреска «Страшний суд»). Книга була опублікована тільки у 1896 році (Francisco D'Ollanda, Quatro Dialogos Da Pintura Antiga, Porto, 1896), перший переклад італійською — 1926^[16], англійською — 1928^[17].

Джон Аддінґтон Сімондз, історик культури, описував «Діалоги» так^[5]:

Написані в химерному стилі шістнадцятого століття, в якому дивним чином поєднувалися реальні обставини та факти з міркуваннями автора, ці есе представляють яскраву картину бесід Буонарроті з Вітторією Колонною та її друзями. Діалоги поділені на чотири частини, три з яких містять детальний опис трьох недільних розмов у монастирі Сан-Сільвестро на Монте-Кавалло Оригінальний текст (англ.) Written in the quaint style of the sixteen century, which curiously blent actual circumstance and fact with the author's speculation, these essays present a vivid picture of Buonarroti's conferences with Vittoria Colonna and her friends. The dialogues are divided into four parts, three of which profess to give a detailed account of three several Sunday conversations in the Convent of S. Silvestro on Monte Cavallo

Ці діалоги з Мікеланджело дають можливість краще зрозуміти Мікеланджело та його позицію щодо мистецтва^[18].