Франциск Ксаверій Сапега

Франциск Ксаверій Сапега (1741 — 10 лютого 1808, Ценковиці) — державний та військовий діяч, урядник часів занепаду Речі Посполитої.

Франциск Ксаверій Сапега
Franciszek Ksawery Sapieha
Народився	1741(1741) Кодень, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське
Помер	10 лютого 1808 Ценковиці
Поховання	Базалія[1]
Підданство	Річ Посполита
Членство	Торговицька конфедерація
Посада	смоленський воєвода
Термін	1790—1793 роки
Попередник	Юзеф Скумін-Тишкевич
Наступник	посаду скасовано
Конфесія	католицтво
Рід	Сапіги
Батько	Ігнацій Сапіга
Мати	Анна Красіцька
У шлюбі з	Терез Суфчинська
Діти	4 сини і 3 доньки
Нагороди
Герб

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапега.

Життєпис

Походив з литовсько-білоруського магнатського роду Сапіг гербу Лис — Коденської гілки. Третій син мстиславського воєводи Ігнація Сапіги та Анни Красіцької. Народився в 1741 році. Здобув спочатку домашню освіту. У 1751 році втратив матір, а 1758 року — батька. Опинився під опікою стрийка Кароля Юзефа Сапіги.

У 1752 році вступив до Колегіуму нобіліуму у Варшаві. Невдовзі розпочав військову кар'єру. У 1763 році від стрийка Кароля Юзефа Сапіги отримав звання поручика п'ятигірської хоругви. 1764 року намагався стати послом (депутатом) від берестейського воєводства на конвакційний сейм, але невдало. У 1766 році стає ротмістром литовської кавалерії. У 1768 році отримує звання полковника. Того ж року одружився з Тересою Суфчинською.

1773 року отримав орден Святого Губерта від курфюрства Пфальца. 1780 року обраний послом від Волинського воєводства на вальний сейм. З 1788 року був членом конфедерації Чотирирічного сейму. 1789 році стає віце-маршалком Трибуналу Великого князівства Литовського. У 1791 році отримав посаду смоленського воєводи (була суто номінальною, оскільки територія воєводства належала Російській імперії) і орден Святого Станіслава. Вважався противником прийняття нової Конституції (втім теперішні дослідники сумніваються стосовно цього). Невдовзі став членом Тарговицької конфедерації.

У 1793 році після Другого поділу Речі Посполитої став першим і єдиним мерецьким воєводою (смоленське воєводство було перетворено на Мерецьке). 1795 року після Третього поділу Речі Посполитої втратив усі посади. 1796 року розлучився з дружиною, одружившись із Касильдою Залеською.

Останні роки опікувався маєтностями Базалія та Красилів на Волині.

Помер у 1808 році в Ценковицях.

Родина

Перша дружина — Тереса Суфчинська. Діти:

• Януш Олександр (1775—1825), мальтійський кавалер
• Миколай (1779—1843), мальтійський лицар, полковник Великого князівства Варшавського
• Павло (1781—1855), мальтійський кавалер, полковник французької армії
• Олександр
• Текля, дружина Ігнація Цетнера, мстиславського старости
• Анна Агнешка, дружина Юзефа Маєра, поморського воєводи
• Барбара (пом. 1780)

Друга дружина — Касильда, донька Мацея Залеського, сяноцького стольника, дітей не було.