Франц Мельде

Франц Емі́ль Ме́льде (нім. Franz Emil Melde; 11 березня 1832 Гросенлюдер, Фульда — 17 березня 1901, Марбург) — німецький професор фізики. Закінчив Марбурзький університет, де був учнем професора математики Хрістіана Людвіга Ґерлінга^[en]. Згодом Франц Мельде там викладав, зосередившись передусім на дослідженнях в акустиці^[5], а також зробив певний внесок у вивчення капілярних явищ і поверхневого натягу та метеорологію. З 1860 він розпочав працювати асистентом Хрістіана Людвіга Ґерлінга в університетському фізико-математичному інституті, де замінив його на посаді у 1864.

Франц Мельде
нім. Franz Melde
Народився	11 березня 1832(1832-03-11)[1][2]  Гросенлюдер, Фульда, Кассель, Гессен, Німеччина
Помер	17 березня 1901(1901-03-17)[1][2] (69 років)  Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина
Країна	Прусське королівство
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Марбурзький університет[3]
Галузь	фізика
Заклад	Марбурзький університет
Науковий керівник	Хрістіян Людвіг Ґерлінгd[4] і Хрістіян Людвіг Ґерлінгd[3]
Членство	Леопольдина Landsmannschaft Hasso-Borussiad

Стоячі хвилі, в яких кожна нерухома точка є вузлом

Мельде відкрив явище стоячих хвиль, він же увів сам термін «стояча хвиля» (нім. stehende Welle) близько 1860 року^[6][7][8][9]. У науці відомий експеримент Мельде^[en] (1859), що використовувався для демонстрації у лекційній аудиторії^[10] стоячих хвиль та їх форми на струні, і дозволяв виміряти швидкість синусоїдальних хвиль та визначати вплив зусилля натягу, довжини та маси струни на поперечні хвилі у ній. У досліді, що є класичною демонстрацією параметричного резонансу, спостерігалось збудження поперечних коливань (стоячих хвиль) у струні, прикріпленій одним кінцем до ніжки камертона, коливання якого періодично змінюють натяг струни з частотою, у двічі більшою за частоту власних поперечних коливань^[11][12].

Франц Мельде був членом німецького студентського земляцтва (нім. Landsmannschaft). У 1885 його було обрано членом Леопольдини і у 1893 удостоєно срібної медалі Всесвітньої виставки у Чикаго.

Його наукові здобутки публікувались переважно у статтях в журналі «Poggendorff's Annalen», а також викладені у його підручнику «Akustik» (1883).

Наукові праці

• Ueber einige krumme Flächen, welche von Ebenen parallel einer bestimmten Ebene durchschmittsfigur einen Kegelschnitt liefern (thesis, 1859)
• Über Erregung stehender Wellen eines fadenförmigen Körpers // Poggendorffs Annalen der Physik und Chemie (Serie 2), Bd. 109, 1859, S. 193—215 [Утворення стоячих хвиль у струні]
• Das Monochord und Farbenspectrum [Монохорд і спектр кольорів] (1864)
• Experimentaluntersuchungen über Blasenbildung im Kreisförmig cylindrischen Röhren [Експериментальні дослідження утворення бульбашок у круглоциліндричних трубах] (1868)
• Akustik: Fundamentalerscheinungen und Gesetze Einfach Tönender Körper, — Leipzig, 1883 (підручник з акустики).
• Measurement of Time [Theorie und Praxis der astronomischen Zeitbestimmung] (1876)
• Chladni's Lebe und Wirken [Життя і робота Хладні] (1888)
• Die wolkenlosen Tage, beobachtet in den Jahren 1866 bis 1894 an der meteorologischen Station Marburg [Безхмарні дні, що спостерігалися на метеостанції в Марбурзі протягом багатьох років 1886—1894] (1895)
• Estimation of the Upper Limit of Audibility [Оцінка верхньої межі чутності]