Франческо Сальвіаті

Франческо Сальвіаті (італ. Francesco Salviati, справжнє ім'я Франческо де Россі, 1510, Флоренція — 1563, Рим) — італійський художник доби маньєризму. Малював фрески, релігійні картини, створював декоративні стінописи та портрети. Був серед найкращих портретистів доби. Робив картони для гобеленів, мініатюри, займався театрально-декораційним мистецтвом.

Франческо Сальвіаті
Франческо де Россі
портрет Франческо Сальвіаті з «Життєписів» Вазарі
При народженні	Франческо де Россі
Народження	1510(1510) Флоренція, Тоскана
Смерть	1563(1563)
	Рим
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	портрет
Вчитель	Dionigi da Diacettod[1], Джуліано Буджардіні, Baccio Baldinid, Андреа дель Сарто і Andrea del Brescianinod
Діяльність	художник, рисувальник, дизайнер, візуальний митець
Напрямок	маньєризм
Покровитель	кардинал Джованні Сальвіаті
Вплив	Мікеланджело, Баччо Бандінеллі, Парміджаніно
Відомі учні	Бернардо Буонталенті
Твори	вівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори, фрески палаццо Веккіо та декількох палаців у Римі
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Музей Гетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Штедель, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтва Метрополітен, Палаццо Веккйо, Національні галереї Шотландіїd, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, Galleria Palatinad, Художній музей Волтерс, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музей історії мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Толедо, Баварські державні колекції картин, Національний музей у Варшаві, Музей Фіцвільяма, Національна галерея Канади, Художній музей Вірджинії, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, Вустерський музей мистецтв, Рінглінг музей, Галерея Уффіці, Королівські музеї витончених мистецтв[2], Музей фюрера, Берлінська картинна галерея, Музей Вальрафа-Ріхарца, Музей Фабра, Музей Каподімонте, Dayton Art Instituted, Брера, Палаццо Колонна, Галерея Академіїd, Pinacoteca Repossid, Палаццо Вольпі, Комо, Музей Бойманса - ван Бенінгена[3], Реннський музей образотворчого мистецтва, Musea Brugged[4], Palazzo Grimani di Santa Maria Formosad, Музей Польді-Пеццолі, Palazzo Sacchettid, Сан Франческо а Ріпа, Chigi Chapeld і Medici chapeld
Франческо Сальвіаті у Вікісховищі

Життєпис

Ранні роки і навчання

Алегорія Миру, малюнок Сальвіаті

Походить з родини ремісника, батько був ткачем. Художнє навчання почав у Флоренції у художника Джуліано Буджардіні (1475—1577), від якого перейшов у майстерню Баччо Бандінеллі. Бандінеллі, сам чудовий малювальник-графік, прищепив учню пристрасть до віртуозного малювання, про що свідчать збережені малюнки Франческо Сальвіаті. Художник довго удосконалював свою майстерність, трохи поступаючись в майстерності лише віртуозу Парміджаніно, твори якого вивчав в часи свого перебування в Емілії у 1540 році. Художнє навчання завершив в майстерні Андреа дель Сарто.

Доба зрілості

Фреска ораторії Сан Джованні Деколато, Рим

Як художник мав популярність і працював в різних містах Італії, серед яких Флоренція, Болонья, Венеція, Рим. Деякий час працював в Парижі. Меценатом художника став кардинал Джованні Сальвіаті. Простий за походженням художник в подяку за покровительсто та захист узяв собі прізвище патрона.

Роками підтримував дружні стосунки з Джорджо Вазарі, з яким виконав декілька замов у співпраці.

Помер у Римі у 1563 р.

Портрети

• 
  «Портрет аристократа з Флоренції», Сент Луїс, Міссурі, США
• 
  «Юнак з антилопою», Вадуц
• 
  «Портрет невідомого», музей Гетті, США
• 
  «Портрет Козімо Медічі дитиною»

Майстер фресок

Фреска в палаццо Веккіо, Флоренція.

Як і більшість італійських художників, Франческо Сальвіаті був майстром фрескового живопису. Чільне місце в його творчому надбанні посіли саме фрески. Це і декоративні композиції на стелі, і на стінах. Найзначніший цикл був створений в палаці Веккіо, який обрав своєю резиденцією великий князь Козімо І Медичі. Сальвіаті працював в кімнаті, яку Джорджо Вазарі називав вітальнею навпроти каплиці. Стародавнє, ще середньовічне приміщення мало прийняти фрески зовсім іншої доби і іншої стилістики. Симетрії композицій, котру так вітали майстри Відродження і маньєризму, заважали портали, вікна, що виходили на площу і що були розташовані на різному рівні. Сальвіаті, що значно відрізнявся від колег майстерністю композицій, вдало обіграв ці перешкоди, включивши навіть їх в майбутні композиції. Він розділив стіни на два рівні, віддавши низ декоративним розписам-імітаціям з рельєфами, гермами і гірляндами. Вони утворювали своєрідний п'єдестал для пілонів. А проміжки між пілонами використав для сцен з життєпису Фурія Камілла, що були алегоріями правління Козімо І Медичі. Серед цих сцен — тріумфальна хода Фурія Камілла колісницею у супроводі полонених і вояків з військовими трофеями, а поряд (через мармуровий портал)- сцену перемоги вояків Фурія Камілла над галлами. Все це з зображенням архітектурних споруд, пишних візерунків, пейзажів, насичених фігурами в різних ракурсах, старожитностями і посудом, рельєфами, частка яких з майстерно відтвореним золоченням. Постраждалі від часу в нижніх ділянках, фрески палаццо Веккіо дійшли до нашого часу, ставши експонатами музею.

Вибрані твори

Портрет невідомого в кріслі, приватна збірка

• фрески, палаццо Веккіо, зала аудієнцій, Флоренція
• фрески, палаццо Сальвіаті, Рим
• фрески, палаццо Канчеллерія, каплиця мантії, Рим
• фрески, палаццо Річчі-Саккетті
• фрески, палаццо Фарнезе
• фрески, замок Святого Янгола, рим
• Милосердя, Уффіці, Флоренція
• портрет невідомого пана, Лос-Анжелес, музей Гетті
• Переконання апостола Фоми, Лувр
• Христос воскрешає померлого Лазаря, палаццо Колонна, Рим
• Коронація богородиці, Пінакотека, Ватикан
• П'єта, Брера, Мілан
• портрет невідомого в кріслі, приватна збірка
• портрет невідомого, Гонолулу, академія мистецтв
• портрет невідомої пані
• портрет аристократа з Флоренції, Сент Луїс, Міссурі, США
• портрет священика, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• юнак з антилопою, Вадуц
• портрет Козімо Медічі дитиною

Див. також

• Маньєризм
• Фреска
• Бернардо Буонталенті
• Парміджаніно
• Джуліо Романо
• Театрально-декораційне мистецтво
• Гобелен
• Джованні Страдано