Фрідріх Ентресс

Фрідріх Карл Герман Ентресс (нім. Friedrich Karl Herrmann Entress; нар. 8 грудня 1914, Позен, Німецька імперія — пом. 28 травня 1947, Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, Німеччина) — німецький табірний лікар у різних нацистських концентраційних таборах під час Другої світової війни, військовий злочинець.

Фрідріх Ентресс
нім. Friedrich Karl Herrmann Entress
Ім'я при народженні	Фрідріх Карл Герман Ентресс
Народження	8 грудня 1914(1914-12-08) Позен, Німецька імперія
Смерть	28 травня 1947(1947-05-28) (32 роки) Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, Німеччина повішення
Національність	німець
Країна	Німецька імперія II Польська Республіка  Третій Рейх
Приналежність	Ваффен-СС
Член	СС
Звання	гауптштурмфюрер
Формування	9-та танкова дивізія СС «Гогенштауфен»
Війни / битви	Друга світова війна
Рід діяльності	лікар
Головні посади	головлікар в концтаборах Ґросс-Розен та Маутгаузен
Нагороди	Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Ентресс відомий тим, що проводив медичні експерименти на людях в Аушвіці і запровадив там процедуру введення смертельних доз фенолу безпосередньо в серця в'язнів. У 1945 році Ентресс був взятий у полон, засуджений до смертної кари на судовому процесі в таборі Маутхаузен-Гузен і страчений у 1947 році.

Життєпис

Раннє життя

Фрідріх Ентресс народився 8 грудня 1914 року в сім'ї співробітника університетської бібліотеки в польсько-пруській провінції Позень^[1]. Після завершення Першої світової війни став громадянином Польщі. У червні 1939 року закінчив медичний факультет і склав медичний державний іспит^[2][3]. У жовтні того ж року приєднався до загонів Німецької народної самооборони у Позені, а з листопада перебував у військах СС (№ 352124)^[4].

Друга світова війна

З січня 1941 року почав службу в концтаборі Ґросс-Розен, де обіймав посаду головного таборного лікаря до 10 грудня 1941 року. На підставі виконання «важливих військових завдань», що означало проведення страт, Ентресс був нагороджений хрестом «За військові заслуги» II класу з мечами^[4].

З грудня 1941 по лютий 1943 року обіймав посаду табірного лікаря в основному таборі Аушвіц, а з березня по жовтень 1943 року — в таборі Моновіц^[5]. Ентресс також брав участь у відборі в'язнів до газових камер. Так, 29 серпня 1942 року в Аушвіці, він разом з Йозефом Клером відібрали 746 в'язнів, яких мали отруїти газом під виглядом боротьби з епідемією висипного тифу^[6].

В Аушвіці разом з Едуардом Віртсом і Гельмутом Феттером на замовлення концерну IG Farben випробовував на ув'язнених переносимість і ефективність використання нових фармацевтичних препаратів, зокрема експериментальних ліків проти висипного тифу та туберкульозу. У багатьох випадках ув'язнених для досліджень заражали хворобами. Ентресс працював в «Блоці 21» і отримував зарплату від фармацевтичної компанії Bayer, дочірньої компанії IG Farben^[7].

Експерименти включали руйнування легенів людей, хворих на туберкульоз. Створивши туберкульозне відділення, Ентресс удосконалив методику, перш ніж почати вбитивати пацієнтів відділення, вводячи смертельні дози фенолу безпосередньо через грудну клітку в серце жертви^[8], що дозволяло вбивати до 100 людей щодня^[9]. Він став ключовою людиною в організації та проведенні вбивств фенолом^[10][7]. Ця практика могла використовуватися для приховування результатів експериментальних медичних процедур, включаючи хірургічні операції, які він та інші лікарі табору проводили попри відсутність хірургічної кваліфікації^[11][12].

У 1942 році він дав дозвіл співробітнику компанії Bayer Гельмуту Феттеру на випробування на в'язнях протитуберкульозного препарату «Рутенол», похідного миш'яковистої кислоти^[9]. У тому ж році Ентресс здобув докторський ступінь без написання дисертації, що було «привілеєм, наданим німцям зі сходу»^[9].

У травні 1942 року Ентресс дістав наказ від Енно Лоллінга вбити невиліковно хворих, хворих на туберкульоз і непрацездатних ув'язнених смертельними ін'єкціями. З осені 1942 року знищенню піддавалися ті ув'язнені, які не одужували протягом чотирьох тижнів. У 1943 році був підвищений до гауптштурмфюрера СС^[4].

З 21 жовтня 1943 до 25 липня 1944 року обіймав посаду головного лікаря в концтаборі Маутгаузен^[13]. На початку серпня 1944 року повернувся в концтабір Ґросс-Розен^[14], де знову став головлікарем у таборі^[4]. Із січня 1945 року переведений на фронт, де був лікарем у 9-й танковій дивізії СС «Гогенштауфен»^[15].

Після війни

Ентресс потрапив у полон в Австрії в травні 1945 року. У липні його перевели до в'язниці в Гмундені. Коли стало відомо про військові злочини Ентресса, офіційні особи США передали його до суду, створеного в колишньому концентраційному таборі Дахау, де лікар постав перед судом. Ентресс був одним із 61 обвинувачених на перших масових процесах у таборі Маутхаузен-Гузен у 1946 році і не давав свідчень на свій захист^[16].

Ентресс став обвинуваченим на процесі у справі про злочини в концтаборі Маутгаузен, проведеному американським військовим трибуналом. У період із 1943 до 1944 року йому інкримінували селекцію ув'язнених для їхнього подальшого відправлення в газову камеру. Ентресс послався на виконання наказів і не дав свідчень у власній справі. 13 травня 1946 року його визнали винним і засудили до смертної кари через повішення^[17]. Прохання про помилування, подане його дружиною, відхилили. 28 травня 1947 року вирок виконано в Ландсберзькій в'язниці^[14].

Нагороди

• Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами (1941).