Фрідріх Франц IV (великий герцог Мекленбург-Шверінський)

Фрідріх Франц IV (нім. Friedrich Franz IV, Großherzog von Mecklenburg-Schwerin; 9 квітня 1882, Палермо — 17 листопада 1945, Фленсбург) — останній великий герцог Мекленбург-Шверінський з 10 квітня 1897 року (у 1897–1901 роках під опікою свого дядька, регента герцога Йоганна Альбрехта, з 1901 року — самостійно). Прусський генерал кавалерії (13 вересня 1911).

Фрідріх Франц IV
нім. Friedrich Franz IV von Mecklenburg-Schwerin
Народився	9 квітня 1882(1882-04-09)[1][2][3]  Палермо, Королівство Італія
Помер	17 листопада 1945(1945-11-17)[1][2][3] (63 роки)  Фленсбург, Шлезвіг-Гольштейн, Вільна держава Пруссія
Країна	Німеччина
Діяльність	регент
Alma mater	Боннський університет
Знання мов	німецька
Членство	Corps Borussia Bonnd[4]
Титул	Князь Мекленбурґ-Шверінськийd
Посада	регент
Військове звання	Генерал кінноти
Конфесія	лютеранство
Рід	Мекленбурги
Батько	Фрідріх Франц III
Мати	Анастасія Михайлівна Романова
Родичі	Юліана
Брати, сестри	Цецилія Мекленбург-Шверінська і Александріна Мекленбург-Шверінська
У шлюбі з	Олександра Ганноверська
Діти	Фрідріх Франц Мекленбурзькийd, Християн Людвиг Мекленбурзькийd[2], Анастасія Мекленбурґ-Шверінська і Тира Мекленбурзькаd
Нагороди	Орден Святого Губерта Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне Орден Людвіга Гессенського Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга Великий хрест ордена Білого Сокола Орден Рутової корони Орден Вендської корони Орден Грифона (Мекленбург) Орден Вірності (Баден) Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден) Орден Святого Георгія (Ганновер) Орден Королівського дому Чакрі Орден Чорного орла Великий Хрест ордена Червоного орла Великий командор ордена дому Гогенцоллернів Почесний командор ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр» Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій» Орден Слона Кавалер Великого хреста ордена Данеброг Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Орден Святого Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла (Російська Імперія) Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня
IMDb	ID 1678854
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Фрідріх Франц — син великого герцога Фрідріха Франца III і великої княгині Анастасії Михайлівни, правнук російського імператора Миколи I. Народився в Палермо, де його батьки проживали практично цілий рік за станом здоров'я батька. Фрідріх Франц, як і його батько, навчався в дрезденській гімназії. За прикладом батька восени 1900 року Фрідріх Франц вступив на юридичний факультет Боннського університету. З родиною часто гостював у Петербурзі у свого діда, великого князя Михайла Миколайовича.

7 червня 1904 року одружився з принцесою Александрою Ганноверською. У цьому шлюбі народилися 5 дітей.

Прийшовши до влади в Мекленбург-Шверіні, Фрідріх Франц разом з міністрами уряду намагався провести в життя реформу мекленбургзької конституції, яка передбачала станове представництво в ландтазі. Ці плани зіткнулися з жорстким протистоянням з боку місцевих станів і Мекленбург-Штреліцу.

У Першу світову війну Фрідріх Франц, незважаючи на своє звання генерала кавалерії, не здійснював командування військами. Як правитель, він відвідував мекленбурзькі частини на Західному фронті. З 1915 року в Мекленбурзі стали спостерігатися проблеми з постачанням, проте великий герцог Фрідріх Франц не відмовляв собі в розкішному житті у воєнний час. Він з сумнівами ставився до проголошеної в Німецькії імперії війни до переможного кінця. У 1917 році Фрідріх Франц виступав проти радикалізації військового командування, на його думку війну слід припинити на переговорах.

Після самогубства великого герцога Адольфа Фрідріха VI, останнього правителя з стреліцької лінії Мекленбурзького дому, Фрідріх Франц управляв Мекленбург-Стреліцом на правах регента аж до Листопадової революції. Восени 1918 року Фрідріх Франц не цілком усвідомлював серйозність становища центральних держав, тому виступав проти пропонованого Верховним командування перемир'я і не відчував наближення революції. 14 листопада одним з останніх серед німецьких монархів Фрідріх Франц відрікся від престолу за себе і свою династію і емігрував до Данії. В результаті Листопадової революції майно Мекленбурзького дому було націоналізовано. В якості компенсації в 1919 році Фрідріху Францу повернули мисливський замок Гельбензанде, де він проживав до 1921 року. Потім Фрідріх Франц жив до 1945 року в палаці Людвіґслуст, який також залишився у власності герцогської династії. У 1945 році герцогська сім'я разом з наслідним принцом Крістіаном Людвігом втекла від наступаючої радянської армії під Фленсбург. Сім'я проживала в замку Глюксбург. Фрідріх Франц захворів і помер через відсутність лікування і недоїдання. Емігрувати в Данію до сестри Александріни, як планувалося раніше, не вдалося.

Родина

Дружина — Александра Ганноверська (1882—1963)

Діти:

• Фрідріх Франц (1910—2001)
• Крістіан Людвіг (1912—1996)
• Ольга (1916—1917)
• Тіра (1919—1981)
• Анастасія (1922—1979)

Генеалогія

Нагороди

Нагороди німецьких держав

• Орден Святого Губерта (Баварське королівство)
• Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест
• Орден Людвіга Гессенського, великий хрест (Велике герцогство Гессенське)
• Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест із ланцюгом і короною
• Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенаське) (1897)
• Орден Рутової корони (Саксонське королівство)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (Третій Рейх)

Мекленбург

• Орден Вендської корони, великий хрест з ланцюгом і короною в руді
• Орден Грифа, великий хрест
• Пам'ятна медаль великого герцога Фрідріха Франца III
• Пам'ятна медаль битви при Луаньї-Пупрі

Велике герцогство Баден

• Орден Вірності (Баден) (1902)
• Орден Бертольда I

Королівство Ганновер

• Орден Святого Георгія (Ганновер)
• Королівський гвельфський орден, великий хрест
• Орден Ернста-Августа, великий хрест

Королівство Пруссія

• Орден Чорного орла з ланцюгом
• Орден Червоного орла, великий хрест
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командор із ланцюгом
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний командор
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу

Іноземні нагороди

• Орден Королівського дому Чакрі з ланцюгом (Сіам) (2 квітня 1902)
• Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина) (1904)
• Орден Серафимів (Швеція) (21 травня 1935)

Болгарія

• Орден «Святий Олександр», великий хрест
• Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій», великий хрест

Данія

• Орден Слона (3 серпня 1897)
• Орден Данеброг, почесний великий хрест (4 лютого 1906)
• Столітня медаль короля Крістіана IX

Нідерланди

• Орден Нідерландського лева, великий хрест
• Медаль весілля королеви Вільгельміни і герцога Генріха Мекленбург-Шверінського (1901)

Російська імперія

• Орден Андрія Первозванного
• Орден Святого Олександра Невського
• Орден Білого Орла
• Орден Святої Анни 1-го ступеня
• Орден Святого Станіслава 1-го ступеня

Література

• Bernd Kasten. Der letzte Großherzog. Friedrich Franz IV. von Mecklenburg-Schwerin (1882—1945). // Mecklenburgische Jahrbücher. — Bd. 122 (2007). — S. 253—285.
• Bernd Kasten. Prinz Schnaps. Schwarze Schafe im mecklenburgischen Fürstenhaus. — Rostock: Hinstorff Verlag GmbH, 2009. — S. 102—103. — ISBN 3-356-01334-3.
• Bernd Kasten. Wo das noch hinausgehen wird kann niemand sagen…: Großherzog Friedrich Franz IV. Im Ersten Weltkrieg. // Mecklenburg-Magazin (2008), Nr. 11. — S. 21.
• Bernd Kasten. Friedrich Franz IV. Das Ende des Hauses Mecklenburg. // Bernd Kasten, Matthias Manke, René Wiese. Die Großherzöge von Mecklenburg-Schwerin. — Rostock: Herstellung: Hinstorff Verlag GmbH, 2015. — S. 126—144 ISBN. — 978-3-356-01986-5.
• Cecilie von Preußen. Erinnerungen. — Lpz., 1930 (Neuauflage: Koehler & Amelang, München/Berlin 2001. ISBN 3-7338-0304-3).
• Christian Ludwig von Mecklenburg. Erzählungen aus meinem Leben. — Schwerin, 1998. — ISBN 3-910179-75-4.
• Jürgen Borchert. Mecklenburgs Grossherzöge 1815—1918. — Schwerin: Demmler Verlag, 1992. — S. 98—108. — ISBN 3-910150-14-4.
• Stephan Sehlke. Pädagogen-Pastoren-Patrioten. — Norderstedt: Books on Demand, 2009. — S. 115. — ISBN 978-3-8370-9497-8.