Фріц Вітт

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вітт.

Фріц Вітт (нім. Fritz Witt; 27 травня 1908, Гогенлімбург — 14 червня 1944, Вено) — німецький офіцер Ваффен-СС, бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Фріц Вітт
Fritz Witt
Народження	27 травня 1908(1908-05-27) Гогенлімбург, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Смерть	14 червня 1944(1944-06-14) (36 років) Вено, Нижня Нормандія, Окупована Франція
Поховання	Ер
Країна	Третій Рейх
Вид збройних сил	Ваффен-СС
Рід військ	Танкові війська
Роки служби	1933-44
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Член	СС[1]
Звання	Бригадефюрер СС,  генерал-майор військ СС
Формування	Панцергренадерська дивізія СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» Дивізія посилення СС
Командування	1-й панцергренадерський полк СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» 12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Золотий німецький хрест Офіцер ордена Зірки Румунії Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Цивільний знак СС Почесний кут старих бійців Йольський свічник СС Кільце «Мертва голова» Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Спортивний знак СА Штурмовий піхотний знак в бронзі

Ранні роки

Фріц Вітт народився 27 травня 1908 року в місті Гогенлімбург в родині комівояжера і сам, після закінчення реального училища, також обрав для себе цю суто мирну професію. У 1925—1933 рр. Вітт працював комівояжером, представляючи продукцію кількох текстильних фірм. Однак потім його життя круто змінилося. 1 грудня 1931 Фріц Вітт вступив в НСДАП (партійний квиток № 816 769) і в СС (службове посвідчення № 21 518) і був зарахований до лав 1-го штурму 30-го штандарта СС, дислокованого в місті Гаґен.

17 березня 1933 Фріц вступив добровольцем в штабну охорону СС «Берлін», на базі якої у 1934 році було розгорнуто полк особистої охорони фюрера Лейбштандарт СС «Адольф Гітлер», і незабаром був призначений командиром 2-ї роти Лейбштандарту СС. 9 вересня 1934 року Вітт став Оберштурмфюрером СС і 12 січня переведений із Лейбштандарта в штандарт СС «Дойчланд», в рядах якого командував 3-ю ротою.

Друга світова війна

Фріц Вітт відзначився в ході Польської кампанії і в вересні 1939 року удостоївся нагородження Залізним хрестом 2-го, а потім і 1-го класу. 1 жовтня 1939 року він був призначений командиром I батальйону піхотного полку СС «Дойчланд». В ході Французької кампанії 1940 року Вітт, який проявив себе видатним командиром, був високо оцінений Феліксом Штайнером і 4 вересня 1940 був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

16 жовтня 1940 року Фріц Вітт був знову переведений в «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» і 26 березня 1941 призначений командиром I батальйону полку «ЛССАГ». У складі Лейбштандарта він брав участь в кампанії проти Греції, а потім — в боях на німецько-радянському фронті. З 1 липня 1942 Фріц командував 1-м панцергренадерським полком СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». 1 березня 1943 за бойові заслуги у ході третьої битви за Харків Вітт був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста.

24 червня 1943 Фріц Вітт став першим командиром 12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд», сформованої в основному з членів організації гітлерівської молоді. В ході боїв з англо-американськими військами, що висадилися в Нормандії, Бригадефюрер СС Фріц Вітт був убитий 14 червня 1944 року в районі Вено, поблизу міста Кана, артилерійським снарядом, випущеним з корабельної гармати британського флоту.

Звання

• Труппфюрер СС (17 березня 1933)
• Гаупттруппфюрер СС (3 вересня 1933)
• Штурмфюрер СС (1 жовтня 1933)
• Оберштурмфюрер СС (9 вересня 1934)
• Гауптштурмфюрер СС (1 червня 1935)
• Штурмбаннфюрер СС (25 травня 1940)
• Оберштурмбаннфюрер СС (27 листопада 1941)
• Штандартенфюрер СС (30 січня 1943)
• Оберфюрер СС (1 липня 1943)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС (20 квітня 1944)

Нагороди

• Цивільний знак СС (№9 667)
• Почесний кут старих бійців
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Кільце «Мертва голова» (1 грудня 1937)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937)
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі
• Спортивний знак СА в бронзі
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (1 березня 1939)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (22 травня 1939)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Залізний хрест (1939)
  • 2-го класу (19 вересня 1939)
  • 1-го класу (25 вересня 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
  • Лицарський хрест (№ 199; 4 вересня 1940) як штурмбаннфюрер СС і командир I батальйону піхотного полку СС «Дойчланд»
  • Дубове листя (№ 200; 1 березня 1943) як штандартенфюрер СС і командир 1-го панцергренадерського полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років; 23 червня 1941) — отримав обидві медалі одночасно
• Німецький хрест в золоті (8 лютого 1942) як оберштурмбаннфюрер СС і командир I батальйону полку СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер»
• Штурмовий піхотний знак в бронзі (23 лютого 1942)
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія; 10 липня 1942)
• Офіцер ордена Зірки Румунії на стрічці «За хоробрість» з мечами (16 липня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (4 вересня 1942)