Фінно-пермські мови

Фінно-пермські мови — одна з двох гілок фінно-угорських мов. Іншою гілкою є угорські мови. Мови поширені на території Росії, Фінляндії, Естонії, Норвегії та Швеції.

Згідно з традиційною систематикою уральських мов, фіно-пермська мова відокремилася від фіно-угорської близько 3000–2500 років до Р. Х. та розгалужилася на пермські мови та фіно-волзькі мови близько 2000 р. до Р. Х. ^[1] Нині достовірність групи як таксономічної цілісності ставиться під сумнів, а взаємозв’язки її п’яти гілок обговорюються без консенсусу. ^[2][3]

Термін «фінські мови» часто використовувався для позначення всіх фінно-пермських мов, а термін «балто-фінські» використовувався для усунення неоднозначності власне фінських мов. ^{[4] [1]} У фінському та естонському науковому вжитку фінські мови найчастіше стосується лише балто-фінських мов. ^[5]

До фінно-пермських мов належать:

• пермська група
  • удмуртська мова
  • комі-зирянська мова
  • комі-перм'яцька мова
• марійська група
  • гірськомарійська мова (західна)
  • луковомарійська мова (східна)
• фінно-волзька група
• мордовська підгрупа
  • • ерзянська мова
      • шокшинська говірка^[ru]
    • мокшанська мова
  • мерянська мова (імовірно) †
  • мещерська мова (імовірно) †
  • муромська мова (імовірно) †
  • північнофінська мова (імовірно) †
• прибалтійсько-фінська підгрупа (фінська)
  • фінська мова
    • меянкієлі
    • квенська мова
  • іжорська мова
  • карельська мова
    • власне карельська говірка^[fi]
    • ліввіківська говірка^[en]
    • людівська говірка^[en]
    • тверська карельська говірка^[ru]
  • вепська мова
  • водська мова
  • північноестонська мова (власне естонська)
    • південноестонська мова
  • лівська мова — північна Латвія †
• саамська підгрупа
  • західносаамський кластер
    • південносаамська мова — Норвегія та Швеція
    • уме-саамська мова^[en] (ууме) — Норвегія та Швеція
    • луле-саамська мова^[en] (лууле) — Норвегія та Швеція
    • піте-саамська мова^[en] (піте) — Норвегія та Швеція
    • північносаамська мова — Норвегія, Швеція та Фінляндія.
  • східносаамський кластер
    • бабинська саамська мова^[en] (аккала) †
    • кемі-саамська мова † — саами центральної Фінляндії
    • інарі-саамська мова — Фінляндія.
    • йоканьгсько-саамська мова^[en] (терсько-саамська) — Росія
    • кільдинська саамська мова^[en] — Росія
    • колтта-саамська мова (сколт, вкл. Нотозерський діалект у Росії)

Носії прамови

Господарство носіїв фінно-пермської прамови, жителів лісової зони Поволжя, як і раніше, було переважно привласнювальним і базувалося на полюванні та рибальстві. Однак, у більш розвинених арійських та прабалтських культур бронзової доби^[en] вони починають переймати елементи землеробства та скотарства, про що свідчать відповідні слова та запозичення, спільні для фінно-пермських мов ^[6]:

• jewä 'зерно, хліб у зерні' < арійськ. *iawa
• kʊ̈ntɜ 'хліб у зерні, насіння'
• riŋe-še 'рига, стодола'
• esuka 'ість, полова' < арійськ.: др.-інд. esūka-
• pošɜ 'сито, просіювати; віяти зерно'
• oča 'вівця' < протобалт. *avikā
• porśas 'свиня' < протобалт. *paršas

Очевидно, землеробство поки що відігравало допоміжну вузько-спеціальну роль — зерно вирощувалося для приготування пива чи браги.

• surɜ 'пиво' < ар.: др.-інд. surā 'алкогольний напій'
• taŋka/*takka 'кисть, бахрома; хміль ' < іран.: осет. tag 'смуга, пасмо'
• čоше 'ячмінь; солод '
• jimä 'солод, саламата '
• čamćɜ 'прокислий'

Лише після розпаду фінно-пермської єдності, до кінця 2 тисячоліття до Р. Х., землеробство стане значною частиною господарства фінно-волжан і прапермян. У міру переходу до землеробства та поширення вівчарства, в раціоні стає необхідною сіль, назва якої *sōla також протобалтського походження.