Каган (титул)

Кага́н (від жуж. qaγan, «хан ханів; цар царів»; хакан, хаган), або великий хан — титул правителя в монгольських та тюркських кочових народів середньовіччя: жужанів, аварів, тюрків, болгар, хозар, монголів, татар. Відповідає титулам великого царя, великого князя, імператора. У Х—ХІ ст., під впливом кочових сусідів, титул кагана використовували правителі русів та київські князі. Політично-суспільна організація або держава, якою керує каган називається каганатом.

Каган
Континент	Європа і Азія
Країна	Монгольська імперія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Цар царів.

Чингісхан — найвідоміший каган у всесвітній історії

Етимологія

«Каган» вперше згадується як кехан в китайських писемних джерелах кінця III століття (кит.: 可寒) на адресу голів протомонгольського племені сяньбійців^[1]. Як офіційний титул вперше вжитий Шелунем, правителем жужанів в 402 році. Його спадкоємці так само титулувалися каганами. Після жужанів каганами іменувалися володарі Аварського каганату (567—804). Від аварів, що вдерлися до Європи, слово потрапило до європейських мов: гаган (лат. gaganus, в «Historia Francorum»), каган (cagan, в «Annales Fuldenses») і какан (cacano, в «Historia Langobardorum»). Згодом титул каганів використовували тюрки, болгари, хозари, монголи. Зокрема, в Таємній історії монголів каганами названо Чингісхана та його правлячих нащадків.

В інших мовах:

• ст.-тюрк. kaγan, ‏𐰴‬𐰍𐰣
• тур. kağan.
• ст.-укр. каганъ^[2][3]
• рос. каган.
• монг. хаан, khaan.
• угор. kagán.
• кит.: 可寒, kèhán; згодом — 可汗, kèhán.
• перс. خاقان, xâqân.
• уйг. قاغان, qaghan.
• жуж. qaγan

Історія

Докладніше: Каганат

• Жужанський каганат
  • 402—410: Юйцзюлюй Шелунь 郁久閭社崙 / каган Цюдоуфа 丘豆伐可汗
• Аварський каганат
• Тюркський каганат / Східний каганат / Західний каганат / Уйгурський каганат
• Хозарський каганат / «Руський каганат»
• Монгольська імперія / Династія Юань / Золота Орда

Болгарія

• У Дуклянському літописі та «Тлумаченні Даниїла», пам'ятці болгарської апокрифічної літератури, болгарський цар Борис І (852—889) називається каганом^[4].
• У хроніці Скилиці й Кедрина цар Симеон I (893—927) зветься «хаганом».
• У болгарському апокрифічному літописі середини XI ст. під іменем «Гаган» згадується цар Петро II Делян (1040—1041)^[5]:

  И след това излезе друг цар на име Гаган, а прозвището му бе Оделян, много красив. И този прие българското и гръцкото царство…^[6]

Русь

Докладніше: Руський каганат

Згідно з повідомленнями Бертинських анналів, титул «каган» від першої половини IX століття починають використовувати слов'янські князі Східної Європи. У Х ст. руси називали свого правителя каганом. Про це повідомляє мусульманський географ Ібн-Русте між 903 і 913 роками.

Слово про закон і благодать

Київський митрополит Іларіон у своєму «Слові про закон і благодать» XI століття, найдавнішій писемній давньоукраїнській пам'ятці, називає каганами руських князів Володимира і його сина Ярослава (Георгія)^[7]. Зокрема:

• …и похвала кагану нашему Влодимеру, от него же крещени быхомъ, и молитва къ богу от всеа земля нашеа.^[7]
• …нашего учителя и наставника, великааго кагана нашеа земли Володимера, вънука старааго Игоря, сына же славнааго Святослава.^[7]
• Сіи славныи от славныихъ рожься, благороден от благородныих, каганъ нашь Влодимеръ…^[7]
• СъвлЂче же ся убо каганъ нашь и съ ризами ветъхааго человЂка, съложи тлЂньнаа, оттрясе прахъ невЂріа и вълЂзе въ святую купЂль.^[7]
• Паче же помолися о сынЂ твоемь, благовЂрнЂмь каганЂ нашемь Георгіи…^[7]
• Быша же си въ лЂто s̃ ф̃ н̃ θ̃ (6559 [1051]), владычествующу благовЂрьному кагану Ярославу, сыну Владимирю.^[7]

Див. також

• Титулатура Великих Моголів