Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Халед Ель-Енані
єгипетський єгиптолог і політик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Халед Ахмед Ель-Енані Алі Езз (араб. خالد العناني; нар. 14 березня 1971, Гіза, Єгипет) — єгипетський єгиптолог і політик, з 15 листопада 2025 року — 12-й генеральний директор ЮНЕСКО. У 2016—2022 роках — міністр туризму та старожитностей Єгипту.
.jpg)
Remove ads
Ранні роки
Народився 14 березня 1971 року в Гізі, Єгипет в сім'ї інженера та вчительки французької мови[6]. Ріс на острові Рода в Каїрі[6][7]. Навчався у франкомовній середній школі, яку закінчив 1988 року[6][8][9].
Вивчав єгиптологію в Хелуанському університеті і спочатку працював екскурсоводом[6][10]. 1996 року здобув ступінь магістра і 2001 року ступінь доктора філософії з єгиптології в Університеті Поля Валері в Монпельє[6][11].
Remove ads
Кар'єра
Узагальнити
Перспектива
Наукова робота
Працював на посаді професора єгиптології в Хелуанському Університеті[7]. Викладав давньоєгипетську мову в кількох університетах світу, зокрема в Палермському університеті та Університет Поля-Валері-Монпельє[8]. Став членом кількох наукових установ, зокрема, був членом-кореспондентом Німецького археологічного інституту в Берліні, а також молодшим науковим співробітником і членом ради директорів Французького інституту східної археології з 2002 року[6][9][12].
У жовтні 2014 року став генеральним директором Національного музею єгипетської цивілізації[6][13]. У 2015—2016 роках був генеральним директором Каїрського єгипетського музею[6].
Міністр старожитностей Єгипту (2016—2019)
23 березня 2016 року став міністром старожитностей в уряді Шерифа Ісмаїла[13][14].
У новому уряді 2018 року Мостафи Мадбулі, зберіг свою посаду[14]. Під час перестановки 22 грудня 2019 року до його обов'язків додали сферу туризму, і він очолив міністерство туризму та старожитностей[14][15].
За час свого перебування на посаді йому вдалося знайти кошти для фінансування будівництва Великого єгипетського музею та реконструкцію інших історичних будівель, як-от палац барона Емпена, Греко-римський музей та синагога Еліягу Ханаві[11]. Керував проєктами, зокрема Золотий парад фараонів та відкриття оновленої Алеї сфінксів у Луксорі 2021 року, а також зіткнувся з наслідками пандемії COVID-19, які вплинули на єгипетську туристичну сферу[6][16].
13 серпня 2022 року міністром туризму та старожитностей призначили Ахмеда Іссу[17].
Організовував пресконференції після археологічних відкриттів для просування туризму[18]. Займався боротьбою з екстремізмом, заохочуючи єгипетське населення виявляти більший інтерес до історії Стародавнього Єгипту[19].
2024 року призначений послом ООН з питань культурного туризму[20]. У січні 2025 року призначений доповідачем Африканського фонду всесвітньої спадщини[21].
Генеральний директор ЮНЕСКО (з 2025 року)
2023 року представлений як кандидат від Єгипту на посаду Генерального директора ЮНЕСКО[10]. Його кандидатуру підтримали Африканський Союз, Ліга арабських держав та кілька країн, зокрема Франція, Іспанія, Туреччина, Габон, Німеччина та Бразилія[6][22][23].
6 жовтня 2025 року виконавча рада ЮНЕСКО запропонувала його на посаду нового генерального директора ЮНЕСКО. Він отримав 55 голосів з 57 та переміг кандидата від Республіки Конго Едуара Фірміна Матоко[24][25]. Офіційно обраний 6 листопада 2025 року на конференції, що відбулася в Самарканді, Узбекистан[12][26][27]. Ель-Енані став першим арабом, який очолив агентство, і другим представником Африки після Амаду-Махтара М'Боу з Сенегалу, і 13 листопада 2025 року вступив на посаду, замінивши Одрі Азулай[10][24][26][28][29]. Серед викликів, з якими він зіткнеться у свій термін повноважень — політичні та фінансові наслідки виходу США з ЮНЕСКО, запланованого на грудень 2026 року[30].
Його обрання розкритиковане 50 групами й експертами з питань культурної спадщини за неналежне управління спадщиною Єгипту період його перебування на посаді міністра старожитностей, за те, що він дозволив, наприклад, знести частини Міста Мертвих у Каїрі та побудувати туристичну інфраструктуру поблизу монастиря святої Катерини, які є об'єктами світової спадщини ЮНЕСКО[30][31]. За їхніми словами, він — непридатна людина для керівництва ЮНЕСКО[31].
Remove ads
Ушанування
- Франція: лицар ордену Почесного легіону (2025)[32]
- Франція: лицар ордену Мистецтв та літератури (2015)[33]
- Франція: почесний ступінь доктора Університету Поля-Валері-Монпельє (2021)[34]
- Японія: орден Вранішнього Сонця на шийній стрічці (2021)[35]
- Польща: офіцер ордену «За заслуги перед Польщею» (2020)[36]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads