Хамад ібн Іса аль-Халіфа

Хамад ібн Іса Ал Халіфа (араб. حمد بن عيسى آل خليفة; нар. 28 січня 1950, Ріффа, Бахрейн) — емір Бахрейну (1999—2002), 14 лютого 2002 року проголосив себе королем Бахрейну.

Хамад II ібн Іса аль-Халіфа араб. حمد بن عيسى آل خليفة
Хамад II ібн Іса аль-Халіфа
Прапор 1-й Король Бахрейну Прапор
з 14 лютого 2002
Попередник:	Посада заснована
Прапор 2-й Емір Бахрейну Прапор
6 березня 1999 — 14 лютого 2002
Попередник:	Іса ібн Салман аль-Халіфа
Наступник:	Посаду скасовано
Прапор 1-й Міністр оборони Бахрейну
1971 — 1988
Попередник:	Посаду засновано
Наступник:	Халіфа ібн Ахмад аль-Халіфа
Народження:	28 січня 1950(1950-01-28) (75 років) Ріффа, Бахрейн
Національність:	Бахрейнський араб
Країна:	Бахрейн
Релігія:	сунізм
Освіта:	Командно-штабний коледж армії США, The Leys Schoold і Mons Officer Cadet Schoold
Рід:	аль-Халіфа
Батько:	Іса ібн Салман аль-Халіфа
Мати:	Hessa bint Salman Al Khalifad
Шлюб:	Sabika bint Ibrahim Al Khalifad, Queen Sheiad і Queen Hessad
Діти:	сини: Салман, Абдалла, Халіфа, Насер, Халід, Фейсал і Султан донька: Наджла, Шейха Нура, Шейха Муніра, Шейха Хесса і Шейха Рімма
Нагороди:	Order of Unityd
Медіафайли у Вікісховищі

Ця стаття про діючого короля Бахрейну. Про його прадіда — див. Хамад ібн Іса аль-Халіфа (хакім)

Біографія

Спадковий принц

Хамад ібн Іса Аль-Халіфа народився 28 січня 1950 року в родині Іси ібн Салмана Аль-Халіфа, хакіма, а згодом еміра незалежного Бахрейну. 27 червня 1964 року Хамад був проголошений спадкоємцем престолу^[1]. Навчався в Leys School в Кембріджі, потім у 1968 році закінчив Mons Officer Cadet School в Альдершоті (графство Гемпшир, Велика Британія).

Після повернення в 1968 році йому було доручено створення сил оборони Бахрейну у зв'язку з майбутнім в 1971 році виведенням британських військ з регіону^[2]. Пройшов курс військового навчання у Військово-командному училищі армії США у Форт-Лівенворте (штат Канзас) і в Королівській військовій академії в Сандхерсті (Велика Британія)^[2][3].

Після отримання Бахрейном незалежності в 1971 році він став першим міністром оборони країни^[3], залишаючись на цій посаді до 1988 року. Як міністр оборони Хамад курирував розширення збройних сил Бахрейну і особливо брав участь у формуванні військово-повітряних сил країни^[4]. Разом з цим Хамад з 1975 по 1999 рік був головою верховної ради у справах молоді і спорту^[1].

На чолі держави

6 березня 1999 року помер емір Іса бен Салман Аль-Халіфа. Того ж дня Хамад був проголошений новим еміром країни.

На референдумі, що пройшов 14 і 15 лютого 2001 року, була схвалена Хартія національних дій, в якому 98,41% виборців проголосували на користь документу^[5][6]. Король провів ряд політичних реформ, у тому числі, оголосив політичну амністію, надав політичні права жінкам і надав їм право брати участь у виборах.

У 2002 році виступив проти війни США в Іраку.

Масові антиурядові виступи 2011 року

Взимку 2010—2011 рр. в країнах арабського світу почалися масові виступи, викликані різними причинами, але спрямовані головним чином проти правлячої влади. 14 лютого на вулиці різних міст і поселень країни вийшли тисячі протестантів, в основному мусульман-шиїтів. В ході зіткнення з поліцією в цей і наступний день загинули дві людини^[7]. Незабаром виступи з вимогами політичних реформ охопили країну, демонстранти розбили наметове містечко на Перлинному майдані в Манамі.

19 лютого король доручив спадковому принцові Салману провести переговори «з усіма без винятку політичними силами країни», а через два дні наказав відпустити з в'язниць ув'язнених-шиїтів^{[8] [9]} Для охорони стратегічних об'єктів уряд Бахрейну запросив в країну іноземні війська і вже ввечері 13 березня близько тисячі саудівських військовослужбовців прибули до Бахрейну^[10], трохи пізніше до них приєдналися ще близько 500 поліцейських з ОАЕ^[11]. Через два дні Хамад II ввів в країні надзвичайний стан строком на три місяці^[12]. 21 березня король Хамад оголосив про розкриття змови: «Зовнішня змова розпалювалася упродовж 20-30 років, поки не дозрів ґрунт для підривних планів…

Сьогодні я оголошую, що змова, що розпалювалася, провалилася»^[13]

Родина

9 жовтня 1968 року шейх Хамад одружився зі своєю двоюрідною сестрою — шейхою Сабікою бінт Ібрагім Аль-Халіфа, від шлюбу з якою у нього народилися три сини — шейхи Салман (1969 р.н.), Абдалла (1975 р.н.) і Халіфа (1977 р.н.), а також донька Наждла (1981 р.н.)^[3].

Від другої дружини Шеїа бінт Хасан аль-Храйєш аль-Аджмі у Хамада II народилися сини Насер (1987 р.н.) і Халід (1989 р.н.)^[1].

Третьою дружиною стала дочка шейха Фейсала бін Мухаммада бін Шураїма Аль-Маррі, яка народила королю сина Фейсала (1991 р.н.) і двох доньок шейху Нуру і шейху Муніру^[1]. Принц Фейсал загинув 12 січня 2006 року у віці 15 років^[14].

Четвертою дружиною Хамада стала донька Джабора аль-Наїмі, що народила сина Султана і дочок шейху Хессу і шейху Ріму^[1].

Військові звання

• фельдмаршал (1999, Бахрейн)
• маршал Королівських Бахрейнських ВПС (1999, Бахрейн)
• адмірал флоту (1999, Бахрейн)

Нагороди

З 15 лютого 1979 року кавалер Великого хреста ордена Святих Михайла і Георгія (Велика Британія).

Див. також

• Список 50 чинних голів країн, що керують найдовше