Харакоз Наталія Георгіївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харакоз.

Наталія Георгіївна Харакоз (13 липня 1935, Маріуполь — 29 березня 2022, Маріуполь^[1][2]) — письменниця, журналістка, громадська діячка грецького походження. Член Національної спілки журналістів України (1971). Перша в історії Маріуполя жінка, яка стала членом Національної спілки письменників України (1998).

Харакоз Наталія Георгіївна
Народилася	13 липня 1935(1935-07-13)  Маріуполь, Сталінська область, Українська СРР, СРСР
Померла	29 березня 2022(2022-03-29) (86 років)  Маріуполь, Донецька область, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	письменниця, журналістка, громадська діячка
Членство	Національна спілка журналістів України, Національна спілка письменників України і Донецька обласна організація НСПУ
Нагороди

Життєпис

Наталія Харакоз народилася 13 липня 1935 року в грецькій родині. Після переселення з Криму її предки мешкали у Маріуполі та селах Приазов'я. Батьки Наталії Георгіївни — учасники Другої світової війни.

1953 року закінчила середню школу, навчалася в Ждановському металургійному інституті, працювала конструктором на заводі.

З 1965 року почала відвідувати літературне об'єднання «Азов'є» при газеті «Приазовский рабочий». З 1967 року — літературний співробітник цієї газети. Від 1971 року — член Спілки журналістів України.

Брала активну участь у громадському житті Маріуполя. Член Маріупольського товариства греків. Була однією з ініціаторів створення літературного музею в бібліотеці ім. В. Г. Короленка, творчого об'єднання народних умільців і художників «Натхнення», член міського товариства греків, член журі всеукраїнських олімпіад школярів, що проводяться Федерацією грецьких товариств України, член міської жіночої ради, організаторка жіночого клубу Жовтневого району «Мрія»^[3].

Загинула під час російського військового вторгнення в Україну внаслідок штурму росіянами Маріуполя весною 2022 року^[1].

Творчість

Авторка прозових творів (повісті, оповідання, ліричні новели, мініатюри).

Перша в Маріуполі жінка, яка стала членом Національної спілки письменників України (1998).

Укладачка збірок віршів та прози «Мариуполь в созвездии Лиры», «Моя Эллада —Украина», «Мы — из Азовья», постійний автор альманахів та збірок «Пирнэшу астру» («Ранкова зірка»), «Город Марии», «Склянки часу» (Канів) та інш.

З 2001 року — керівник літературного об'єднання «Азов'є».

Особливе місце у творчості займає грецька тематика. Окремі її твори написані грецькою мовою.

Твори Наталії Харакоз публікувалися у виданнях різних міст України (Маріуполь, Донецьк, Київ) та зарубіжних країн: Росії, Грузії, США, Греції.

Відзнаки

Нагороджена Золотою медаллю, Почесним знаком та Спеціальним знаком Національної спілки журналістів України, дипломами фестивалів «Книга і преса Маріуполя»^[4].

• Медаль «Ветеран праці»
• Почесне звання «Маріупольчанка-2000»^[5]
• Лауреатка міського конкурсу «Жінка-2008»

Твори

• «Живые нити» (1989)
• «Мариупольские элегии» (1997)
• «Колокол сердца» (1999)
• «Подарить звезду» (2002)
• «Стихотворения. Миниатюры» (2004)
• «Храни столетья миг» (2005)
• «Родные берега» (2008)
• «Клад человека» (в збірці «Откровения», 2009)
• «Герои жизни и экрана» (2013)
• «Новеллы Азовского побережья» (2022, видана після смерті авторки з її рукописів)