Хартуларі Віктор Вікторович

Віктор Вікторович Хартуларі (нар. 7 (19) вересня 1865(18650919) — пом. 5 вересня 1928) — російський військовик, генерал-майор Російської імператорської армії. Нащадок давнього шляхетського роду грецького походження.

Віктор Вікторович Хартуларі
рос. Виктор Викторович Хартулари
Народження	7 (19) вересня 1865(1865-09-19) Санкт-Петербург
Смерть	5 вересня 1928(1928-09-05) (62 роки) Прага
Поховання	Ольшанський цвинтар
Країна	Російська імперія
Приналежність	Російська імператорська армія
Роки служби	1883–1920
Звання	Генерал-майор
Нагороди	Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хартуларі.

Син полковника Віктора Хартуларі і брат акторки Ганни Совачової.

Життєпис

Народився 19(7) вересня 1865 року в родині військового.

У 1883 році закінчив 4-й Московський кадетський корпус і 1 вересня того ж року зарахований до Михайлівського артилерійського училища, яке закінчив 1886 року, отримавши звання підпоручика. Направлений у 3-ю резервну артилерійську бригаду. У 1891 році закінчив за першим розрядом Михайлівську артилерійську академію і був переведений у гвардійську артилерію. Відряджений до складу комісії під головуванням капітана Сергія Мосіна на Тульський трубково-інструментальний завод, де виготовлялись лекала для гвинтівки нового зразка. Згодом переведений на Іжевський зброярський завод.

З лютого 1904 по березень 1911 року обіймав посаду начальника інструментального відділу заводу військово-лікарських заготовлень, з 1904 року — полковник.

З березня 1911 по жовтень 1914 року — начальник контрольного відділення Головного артилерійського управління (ГАУ). З квітня 1913 року — генерал-майор.

З 18 листопада 1915 року очолював тимчасову господарсько-будівельну комісію з будівництва сталеливарного заводу в станиці Каменській.

Після Жовтневого перевороту 1917 року — в лавах Збройних сил Півдня Росії, проходив службу у відділі артилерійських заготівель, був членом правління Таганрозького заводу.

На початку 1920 року емігрував спочатку до Королівства сербів, хорватів і словенців, де працював на військовому заводі в Крагуєваці. З 1924 року мешкав у Чехословаччині, де працював на зброярському заводі фірми «Шкода» в Пльзені.

Помер 5 вересня 1928 року в Празі. Похований на південній ділянці Ольшанського цвинтаря.

Нагороди

• Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1906);
• Орден Святої Анни 2-го ступеня (1909);
• Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1913);
• Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (22.03.1915);
• Орден Святої Анни 1-го ступеня (30.07.1915);
• Орден Святого Володимира 2-го ступеня (10.04.1916).

Посилання

• Профіль на «Русская армия в Первой мировой войне» [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Центр генеалогічних досліджень (рос.)