Хлорофіцієві

Хлорофіцієві (Chlorophyceae) — клас зелених водоростей (Chlorophyta).

?Хлорофіцієві
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eucaryota)
Царство:	Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ:	Зелені водорості (Chlorophyta)
Клас:	Chlorophyceae Warming, 1884[1]
Chaetopeltidales(інші мови) Chaetophorales(інші мови) Chlamydomonadales (= Volvocales) Chlorococcales Chlorocystidales(інші мови) Microsporales(інші мови) Oedogoniales(інші мови) Phaeophilales(інші мови) Sphaeropleales(інші мови) Tetrasporales(інші мови)
Посилання
Вікісховище:	Chlorophyceae
EOL:	3923
ITIS:	5415
NCBI:	3166
Fossilworks:	54452

Нараховує близько 4 тис. видів водоростей, що мають одноклітинну, багатоклітинну чи неклітинну будову.

Будова

Chlorophyceae представляє лінію зелених водоростей, у межах якої цитокінез відбувається за участю фікопласта, а джгутикова коренева система є хрестоподібною з супротивно розташованими або зміщеними за годинниковою стрілкою базальними тілами. Спільна риса всіх хлорофіцієвих — закритий мітоз та колапсуюче веретено поділу^[2].
Склад пігментів та продуктів асиміляції є типовим для зелених водоростей в цілому (хлорофіли a та b, всі типи каротинів, ксантофіли лютеїнового ряду, крохмаль як основний продукт асиміляції). Представники класу різноманітні за будовою джгутикового апарату, мітозом, морфологією, розмноженням, життєвими циклами.^{[джерело?]}

Класифікація

Історично застосовувалося кілька систем класифікації зелених водоростей^[3]:

• класичні морфолого-онтогенетичні — в основу поділу було покладено тип статевого процесу, наявність або відсутність джгутикових стадій в онтогенезі, будову статевих органів. Поділ класів на порядки проводили, в першу чергу, за типами морфологічної структури тіла. Клас поділяли на 11 порядків.
• цитологічні — електронно-мікроскопічні дослідження 1970-х років показали велику різноманітність ультраструктурних ознак, таксономічна вага яких лишалась проблематичною. У системі за цими ознаками різні дослідники продовжували виділяти клас Chlorophyceae.
• молекулярно-філогенетичні — методи почали застосовувати у другій половині 1980-х років, на початку 90-х років. Численні варіанти побудови молекулярно-філогенетичних дерев та оцінки їх інформативності показали гетерогенність традиційного класу Chlorophyceae, хоча обсяг класу став ширшим (порівняно з традиційним), і виявили його філогенетичний зв'язок із вищими рослинами.

Наприкінці 1990-х років молекулярно-філогенетичні реконструкції підтвердили високу філогенетичну вагу таких цитологічних ознак, як будова джгутикового апарату, особливості мітозу та цитокінезу. У межах класу Chlorophyceae окреслили три великі групи^[4]:

1. одноклітинні, багатоклітинні та неклітинні водорості, у яких базальні тіла джгутиків зміщені за годинниковою стрілкою і мають орієнтацію 1-7. Група базальна, включає шість порядків:
   • Volvocales (=Chlamydomonadales)
   • Tetrasporales(інші мови) (парафілетичний)
   • Chlorococcales (парафілетичний)
   • Cylindrocapsales
   • Chaetophorales(інші мови)
   • Sphaeropleales(інші мови)
2. одноклітинні, виключно кокоїдні водорості з тенденцією переходу до ценобіального плану будови, у яких базальні тіла не зміщені і мають орієнтацію 12-6:
   • порядок Scenedesmales — за класичною системою групу включали до Chlorococcales, проте молекулярні дані засвідчили про філогенетичну відокремленість сценедесмальних і монофілетичність цієї групи;
3. нитчасті та гетеротрихальні водорості, у яких базальні тіла з'єднані фіброзним кільцем, через що монадні стадії стефаноконтні:
   • порядок Oedogoniales(інші мови) — монофілетичний, відповідає класичному порядку.

Поширення та середовище існування

Хлорофіцієві мешкають переважно у прісних континентальних водоймах, рідше зустрічаються у наземних біотопах.