Хмелиська

Хме́лиська — село в Україні, у Підволочиській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на сході району.

село Хмелиська
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Підволочиська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61040350210052608
Облікова картка	Хмелиська
Основні дані
Засноване	1565
Населення	711
Територія	2.704 км²
Густота населення	262.94 осіб/км²
Поштовий індекс	47842
Телефонний код	+380 3543
Географічні дані
Географічні координати	49°30′40″ пн. ш. 25°59′32″ сх. д.
Водойми	річка Вальчак
Відстань до районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Богданівка-Кам'янки
Відстань до залізничної станції	5 км
Місцева влада
Адреса ради	47800, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, селище Підволочиськ, вул. Шептицького А., буд 4
Карта
Хмелиська
Хмелиська
Мапа
Хмелиська у Вікісховищі

До 2015 року було центром Хмелиськівської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Підволочиської селищної громади.

Населення — 697 осіб (2007).

Географія

Селом тече річка Вальчак.

Назва

Свою назву село отримало від рослини — хмелю, яким рясно були вкриті яри навколо першого поселення на території села.

Історія

Хмелиська вперше згадуються як Хмелища у протоколах люстрації королівських земель 1564—1565 років. Проте період від заснування села до кінця ХІХ століття не вивчений. Зараз мальовниче село Хмелиська належить до Підволочиського району Тернопільської області. Розташоване воно у південно-західному напрямку від Підволочиська на відстані 12 кілометрів. По його території проходить Товтровий кряж та протікає річечка Самець, що бере початок у західній частині населеного пункту. Нову письмову згадку про село із назвою Хмелиська відносять до початку XIX століття. Йдеться про дату зведення кам'яної споруди церкви на території села Хмелиська у 1807 році. Дослідженим періодом історії села Хмелиська можна вважати, починаючи із початку XIX століття. Після того, як відбулись поділи Польщі, територія краю відійшла до складу Габсбурзької монархії (з 1804 — Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини). Момент становлення нової влади залишив по собі добру пам'ятку. У документах збереглись свідчення того, що в період, коли західноукраїнські землі потерпали від війни, яку вела Австрія проти наполеонівської Франції, у селі було споруджено кам'яну церкву. Згідно з наявними у сільській церкві записами, місцевий селянин Василь Романчук відвозив у Збараж гроші, зібрані із селян як податки. В цей час за умовами Шенбрунського перемир'я територія краю переходила під владу Росії. Скориставшись непорозуміннями, Василь Романчук зібрані для податку гроші не здав. Повернувшись у село, на ці кошти було вирішено спорудити кам'яну церкву.

Наприкінці XIX ст. тут проживало кілька сотень римо-католиків, яким на богослужіння доводилося вибиратися до костелу в селі Галущинці (1851 — заснування парафії, 1868 — побудова в Галущинцях храму). Врешті, близько 800 католиків з Хмелисьок дозріли до власної каплички, яку й було зведено з цегли в 1899 р. Освячено капличку святого Якова. Станом на 1903 р. в селі нараховувалось майже тисячу вірян. Священником був отець Олександр Панек. Коли кількість католиків сягнула 1,5 тис. (після Першої світової війни), в селі нарешті була заснована власна парафія.

Особливою сторінкою історії села є події другої світової війни. Вона страшним лихом лягла на долю селян. Після війни місцеві жителі із новою силою підняли патріотичні настрої. Частина юнаків та дівчаті пішли у загони УПА. За націоналістичні настрої совіти репресували деяких хмелиськівчан. У післявоєнний період село почало потроху відновлювати звичний сільський ритм життя. Повернувшись, радянська влада почала «господарювати по-новому». Було закрито костел. Поляки почали відселятись у Польщу, а їхні садиби посіли лемки, яких також примусово переселяли у Галичину. У роки радянської влади у селі було організовано колгосп. Люди в цей час жили бідно, бо працювали за трудодні. Лише з сімдесятих років двадцятого століття жителі села почали масово будувати нові житлові будинки, заявились перші приватні легкові автомобілі. Місцева школа в цей час нараховувала в середньому сто шістдесят учнів та була восьмикласною. Саме тоді село було газифіковано (1985 рік) та прокладено у селі (1986 рік) асфальтову дорогу.

У рік проголошення незалежної України (1991 р.) у селі із новою силою піднеслись патріотичні настрої. Було насипано могилу УСС, на державних установах села підняли синьо-жовтий прапор. З того часу в селі створено сільську раду та відновлено богослужіння у місцевому костелі (1994 р.).

Протягом усього часу у селі була діючою місцева святиня — церква Праведної Ганни. Саме вона була і є духовним центром життя сільської громади.

За роки незалежності село Хмелиська переживало свої піднесення та занепади. Дев'яності роки ввійдуть в історію, як важкі в економічному плані. Багато хмелиськівчан з того часу вирушив на пошуки роботи за кордон. Та все ж таки, це звичайне галицьке село. Воно славне своїми працьовитими людьми, мальовничою природою. На даний час у селі проживає понад 700 осіб. У селі діючою є школа І-ІІ ступенів, дитячий садочок «Яблунька», діє сільська бібліотека, ФАП.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Підволочиської селищної громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підволочиського району, село увійшло до складу новоствореного Тернопільського району^[2].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	706	99.3%
російська	5	0.7%
Усього	711	100%

Костел святого Якова

Релігія

• церква Святої Праведної Анни (1805, ПЦУ, мурована);
• костел Воздвиження Святого Хреста (1895).

Пам'ятки

• Ботанічні пам'ятка природи місцевого значення Полупанівські буки та Дуб «Полупанівський».
• Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970).

Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.

Встановлений 2000 р. за кошти сільської громади з ініціативи сільського осередку Народного руху України.

Погруддя — бетон, постамент — камінь.

Погруддя — 1,0 м.^[4][5]

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, дошкільний заклад, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТОВ «Агрофірма „Медобори“», 2 торгові заклади.

Відомі люди

• Павло Альбін  — священик, благодійник;
• Баран Михайло Михайлович  — відомий бандурист, художник, кобзар.
• Кушак Володимир — український військовик, учасник російсько-української війни^[6].

Галерея

• 
  Дорожній знак при в'їзді в село
• 
  Церква Святої Праведної Анни
• 
  Костел Воздвиження Святого Хреста
• 
  Капличка
• 
  Символічна могила Борцям за волю України