Хміль (Польща)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Хміль (значення).

Хміль (пол. Chmiel) — давнє українське село в Польщі, у гміні Літовищі Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 157 осіб (2011^[1]).

Село Хміль пол. Chmiel Колишня церква у Хмелі - тепер костел Координати 49°13′00″ пн. ш. 22°36′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Бещадський повіт Гміна Літовищі Перша згадка 1526 Населення 157 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-713 Автомобільний код RBI SIMC 0356145 GeoNames 774525 OSM ↑1748184 ·R (Ґміна Літовищі) Хміль Хміль (Польща) Хміль Хміль (Підкарпатське воєводство)  Хміль у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на правому березі річки Сян, біля гірського хребта — Отрит (пол. Otryt). Знаходилось на межі Лемківщини і Бойківщини.

Історія

Ймовірно, було засноване ще за часів княжої Русі. Знаходиться на споконвічних русько-українських землях. Село закріпачене на початку XVI ст. Кмітами на волоському праві. До 1772 р. село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. З 1867  р. село належало до Ліського повіту.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Затварниця. На 01.01.1939 в селі було 590 жителів, з них 540 українців-грекокатоликів, 40 поляків (прибулі працівники тартака) і 10 євреїв^[2].

У 1939 р. німецько-радянський кордон відділив від села лівобережну частину, звану Хмілинчик. У 1940-1951 рр. село належало до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області, була Хмільська сільрада. 200-метрову прибережну смугу очистили від жителів і хат, залишивши одну для спостережного пункту прикордонників, обладнаного телефонним зв’язком з Літовищами.

У рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено, зокрема в Ширяївський район Одеської області. Натомість тут був у 1951-1959 рр. польський держгосп. За програмою 1960 року заселяли село польськими поселенцями.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква

У 1589 р. вперше згадується церква в селі, церква була дерев’яна і її спалили шведи в 1709 р., дзвіниця уціліла. В 1795 р. поруч зі вцілілою дзвіницею споруджена нова церква святого Миколая, яку розібрано в 1904 р. На тому ж місці в 1906 р. зведена нова церква. Знята в 1968 р. у фільмі Пан Володийовський як Рашків, за первісним планом мала бути спалена, однак через протести консервативних кіл громадськості церква вціліла.

Була парафіяльною церквою Затварницького деканату до 1924 р., опісля — Лютовиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Після виселення українців церква використовувалась під пожежний склад, а з 1969 р. —— під костел Св. Миколая.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][3]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	88	17	62	9
Жінки	69	19	41	9
Разом	157	36	103	18

Пам'ятки

На прицерківному цвинтарі кілька надгробків XIX-XX ст. та надмогильна плита Феронії Орлицької (Дуб’янської) з 1644 р. з церковнослов’янським написом і гербом (на цьому місці стояла попередня церква).

У дзвіниці є церковний дзвін 1932 року, перевезений із села Руське.