Холопов Юрій Миколайович

Юрій Миколайович Холопов (14 серпня 1932, Рязань — 24 квітня 2003, Москва) — російський музикознавець-теоретик, професор Московської консерваторії, доктор мистецтвознавства, лауреат державної премії Росії, заслужений діяч мистецтв Росії, член Спілки композиторів Росії, член Європейської Академії (Academia Europaea, Лондон).

Холопов Юрій Миколайович
Народився	14 серпня 1932(1932-08-14)[1]  Рязань, РСФРР, СРСР[1]
Помер	24 квітня 2003(2003-04-24)[1] (70 років) або 24 серпня 2003(2003-08-24)[2] (71 рік)  Москва, Росія[1]
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	музикознавець, теоретик музики, викладач університету, музичний педагог
Галузь	музикознавство, музика[3] і теорія музики[3]
Alma mater	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d]
Науковий керівник	Богатирьов Семен Семенович
Знання мов	російська[3]
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Членство	Європейська академія
Посада	професор
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Холопов.

Життєпис

Закінчив Рязанське обласне музичне училище. У 1949—1954 навчався на теоретико-композиторському факультеті Московської консерваторії в класі проф. І. В. Способіна. Служив у Групі радянських військ у Німеччині. Аспірантуру Московської консерваторії закінчив 1960 у професора С. С. Богатирьова. Захистив кандидатську дисертацію в 1975, докторську в 1977.

З 1960 року працював на кафедрі теорії музики Московської консерваторії. З 1972 року — доцент, з 1983 року — професор. Основні галузі наукових досліджень Холопова: теорія та історія гармонії, теорія музичної форми, історія музичної науки (в діапазоні від Аристоксен а до П. Н. Мещанінова). Особливо цінні його дослідження в області гармонії, що отримали широке громадське визнання; за його підручниками теоретична і практична гармонія викладається нині в російських музичних ВНЗ.

Публікації

Холопов — автор близько 1000 робіт з теорії та історії гармонії та музичної форми, сучасної музики, історії музичної науки, з яких опубліковано близько 800. Серед книг і монографій:

• О гармонии [1960] М.: Советский композитор, 1961;
• Фортепианные сонаты С. С. Прокофьева М.: Музгиз, 1961. Соавтор Валентина Холопова
• Анализ музыкальных произведений. Программа для музыкальных училищ М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1966
• Современные черты гармонии С. С. Прокофьева [1959-1964] М.: Музыка, 1967
• Музыкально-теоретические системы. Программа для музыкальных вузов по специальностям: композиция, музыковедение [1969: 1-я ред.; 1977—1978: 2-я ред.; 2001: 3-я ред.] М.: Методический. кабинет Министерства культуры СССР, 1972 ; М., 1982 (2-е изд.); М., 2002 (3-е изд.:)
• Очерки современной гармонии [1966-1967] М.: Музыка, 1974;
• Инструментоведение. Программа для музыкальных училищ М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1975
• Современная музыка в системе музыкально-теоретического образования. Обзорная информация М.: Библиотека им. В. И. Ленина. НИО Информкультура, 1977
• Задания по гармонии. Учебное пособие для студентов композиторских отделений музыкальных вузов [1976] М.: Музыка, 1983
• Антон Веберн. Жизнь и творчество [Т. 1] [1973] М.: Советский композитор, 1984; Berlin, 1989 (на нем. яз.); Milano,1990 (на итал. яз.). Соавтор Валентина Холопова.
• Гармония. Программа для композиторских отделений муз. вузов М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1987
• Гармония. Теоретический курс. Учебник для студентов историко-теоретических отделений музыкальных вузов [1983] М.: Музыка, 1988; 2-е доп. изд., Спб., 2003.
• Эдисон Денисов [1989-1991] М.: Композитор, 1993; Amsterdam: Harwood Academic Publishers, 1995 (на англ. яз.). Соавт. Валерия Ценова.
• Гармонический анализ. В 3-х частях. Часть 1 [1986-1988] М.: Музыка, 1996.
• Гармонический анализ. В 3-х частях. Часть 2 [1986-1988] М.: Музыка, 2001.
• Пьер Булез. Эдисон Денисов. Аналитические очерки (Сборник статей) М.: ТЦ Сфера, 1998. Соавтор Светлана Курбатская.
• Музыка Веберна [Т. 2] [1975] М.: Композитор, 1999. Соавтор Валентина Холопова.
• Edison Denisov — the Russian Voice in European New Music (Эдисон Денисов — русский голос в европейской Новой музыке) Berlin: Verlag Ernst Kuhn, 2002 (на англ. яз.)
• Современная гармония: Программа курса и методическое пособие по специальности «Теория музыки». Повышенный уровень среднего профессионального образования. М.: Научно-методический центр по художественному образованию Министерства культуры РФ, 2002.
• Гармония. Теоретический курс. 2-е доп. изд. СПб.: Лань, 2003.
• О сущности музыки // Юрий Николаевич Холопов и его научная школа.— М., 2004, с.6–17.
• Гармония. Практический курс. Часть 1: Гармония эпохи барокко. Гармония эпохи венских классиков. Гармония эпохи романтизма. М.: Композитор, 2003; 2-е изд. испр. и доп. М.: Композитор, 2005.
• Гармония. Практический курс. Часть 2: Гармония XX века. М.: Композитор, 2003; 2-е изд. испр. и доп. М.: Композитор, 2005
• Музыкально-теоретическая система Хайнриха Шенкера. М.: Композитор, 2006.
• Музыкально-теоретические системы: Учебник / Под ред. Т. Кюрегян и В. Ценовой. М.: Композитор, 2006.
• Введение в музыкальную форму / Под ред. Т. Кюрегян и В. Ценовой. М.: Изд. Моск. Консерватории им. Чайковского, 2006.

Критика спадщини Холопова

Невдалою виявилася спроба Холопова вибудувати доктрину музично-історичного процесу;^[4] була помічена її тавтологічність, фантастичність та навіть химерність.^[5] Спроба пом'якшити такі жорсткі оцінки концепції закінчилася визнанням міфічності ^[6] цього сміливого і невдалого штурму проблеми Юрієм Миколайовичем.^[7]

У схильності Холопова до міфотворчості може переконатися кожен, кому попадеться на очі фантастична химера «веселковий спектр інтервалів» з його визначення природного гармонійного ряду.^[8]