Хоросницька Марія Василівна

Марі́я Васи́лівна Дзьоба, у шлюбі — Сваричевська, літературний псевдонім — Хоросницька). (13 травня 1924(19240513), село Хоросно — 11 грудня 2006, Львів) — українська поетеса, член Національної спілки письменників України.

Марія Василівна Хоросницька
Ім'я при народженні	Дзьоба Марія Василівна
Псевдонім	Хоросницька Марія Василівна
Народилася	13 травня 1924(1924-05-13) село Хоросно
Померла	11 грудня 2006(2006-12-11) (82 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Польща →  СРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	поетеса
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[1] і поезія[1]
Alma mater	Львівський педагогічний інститут
Знання мов	українська[1]
Мова творів	українська
Жанр	вірш
Членство	Національна спілка письменників України
Батько	Василь Кирилович Дзьоба
Мати	Фотинія Чичкевич
У шлюбі з	Сваричевський Йосиф Маркович (1921—2009)
Діти	донька — Лідія Йосифівна Пасічнюк син — Ярослав Йосифович Сваричевский
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народилася Марія Дзьоба 13 травня 1924 року в селі Хоросно на Львівщині, в селянській сім'ї. Батько — Василь Кирилович Дзьоба. Мати — Фотинія Чичкевич.

Після закінчення четвертого класу початкової школи у рідному селі, навчалася у Львові, в українській школі імені Маркіяна Шашкевича. Далі — у Львівській академічній гімназії, де Марійка почала віршувати, підписуючи свої ліричні зізнання псевдонімом «Незабудька». Прозаїк Іван Керницький «перехрестив» [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.] юну поетесу на «Хоросницьку».

Під час німецької окупації закінчила Львівську педагогічну школу № 1, отримала диплом педагога. У 1944 році вступила у Львівський педагогічний інститут [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.].

Була активною учасницею молодіжного життя, друкувалася, виступала на поетичних вечорах. На третьому курсі інституту була заарештована. Після звільнення навчання не продовжувала. Одружилася, виховувала двох дітей. Увійшла до Спілки письменників України [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.].

Померла письменниця 11 грудня 2006 року. Похована на Личаківському цвинтарі, поле № 50.

Творчість

Марія Хоросницька — авторка багатьох поетичних збірок: «Краю мій» (1960), «Вересень — місяць весняний» (1964), «Симфонія любові» (1966), «Спалах» (1989), «Зелені піраміди» (1973), «Вірність» (1974), «Акорди» (1978), «Невгомонність» (1984), «Карпатская радуга» (1971), «Откровенность» (1981), «Відлуння пережитих літ» (2002).

У доробку письменниці особливе місце посідають книжки для дітей. Перша збірка «Мандрівка по Львову» вийшла в 1970 році. «Звідки в міста назва Львів», «Високий замок», «Вулиця Руська», «Львівські леви», «Львівські каштани» — такі назви мають вірші для дошкільнят і молодших школярів.

Збірка віршів «Рідне місто пізнаю» (1980), яка вийшла друком у видавництві «Каменяр», пропонує мандрівку по рідному Львову, ось її маршрути: «Шевченківський гай», «Стрийський парк», «В історичному музеї», «На вулиці Руській», «Княжа гора». Поезія навчає любити рідний край через сприйняття неповторного Львова, його минувшини, архітектури, пам'яток, характерного мовного колориту.

У книжечці «Матусина радість» ідеться про пізнання краси і величі рідної землі.

Посилання

• Лубківський, Р. «Летюча жінка» — Марія! : незабутні / Р. Лубківський // Нова Неділя. — 2014. — № 6. — С. 9.
• Марія Хоросницька // Письменники Львівщини : бібліогр. довід. — Львів : Кобзар, 1997. — С. 104.
• Ровесниця псевдо [Марія Хоросницька] // Петренко, М. Імена, які уже не з нами… [спогади про письменників] / М. Петренко // Дзвін. — 2014. — № 1. — С. 123—124.
• Гордасевич Богдан. Гонорова пані Марія Хоросницька (спогади)