Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ботієве
село в Україні, у Приазовській селищній громаді Мелітопольського району Запорізької області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Боті́єве (в минулому — Улькон-Сасик-Тогун, Дермендере-1, Цареводарівка) — село в Україні, у Приазовській селищній громаді Мелітопольського району Запорізької області. Населення — 1615 осіб. До 2020 року — адміністративний центр ліквідованої Ботіївської сільської громади.
Remove ads
Географія
Село Ботієве розташоване за 165 км від обласного центру та 45,5 км від районного центру, на правому березі річки Корсак, яка через 4 км впадає в Азовське море, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Бабанівка, на протилежному березі — село Строганівка. За 3 км на північ від села пролягає автошлях міжнародного значення М14E58. Найближча залізнична станція Мелітополь (за 48 км).
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Поблизу села Ботієве виявлено останки двох поселень епохи бронзи (III—II тисячоліття до н. е.). В одному з них знайдено залишки поселення скіфської доби (VII—III ст. до н. е.). Поруч знаходяться 10 курганів.
Точна дата заснування села невідома. Однак уже в «Атласі Чорного Моря»[3] автора Манганарі, який було складено в період з 1824 по 1836 роки, село Великий Состон (що є спотвореною назвою села Улькон Сасиктугун, з північнокримського «улькон» — «великий» та «сасиктугун» — «смердюче поле») вказане як велике та з млином. До 1860 року в селі Улькон-Сасик-Тугун проживали переважно кримські татари та ногайці. Проте після Північно-Кримської війни більшість корінного населення села, як і інших сіл Мелітопольського повіту, була змушена емігрувати до Османської імперії.
У 1862 році (за іншими даними — 1861 рік[4][5]) до села починають прибувати болгари-переселенці з Молдови. В цей час село отримує нову назву Цареводарівка, хоча стара назва продовжує вживатися паралельно з новою до кінця XIX століття.
Станом на 1886 рік у колонії Цареводарівка (Улькон-Сасик-Тугун), центрі Цареводарівської волості Бердянського повіту Таврійської губернії, мешкало 1089 осіб, налічувалося 167 дворових господарств, діяли 3 лавки, відбувалися 2 ярмарки на рік та базари[6].
За переписом 1897 року, кількість мешканців зросла до 2434 осіб (1275 чоловічої статі та 1175 — жіночої), з яких 2379 — православної віри[7].
З 24 серпня 1991 року село у складі Незалежної України.
30 червня 2016 року, в ході децентралізації, шляхом об'єднання Ботіївської та Приморсько-Посадської сільських рад утворена Ботіївська сільська громада.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», Ботіївська сільська громада увійшла до складу Приазовською селищною громадою.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Приазовського району, село увійшло до складу новоутвореного Мелітопольського району[8].
З початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну село перебуває під тимчасовою окупацією російських загарбників.
26 липня 2022 року місцеві жителі тимчасово окупованого Ботієвого знайшли гідне застосування триколорної «ганчірки» — просто викинувши на смітник[9].
Remove ads
Населення
Мова
[10]:
Економіка
- ПП «Цареводарівка».
- Пансіонат «Екскребул»
- Приватний пансіонат «Кристал-клас»
- Ботіївська вітрова електростанція, розташована поруч із селом. Встановлена потужність Ботіївської ВЕС становить 200 МВт, будівництво здійснено у дві черги: у грудні 2012 року було запущено 30 агрегатів, у квітні 2014 року — ще 35. Середньорічна генерація на рівні 686 млн кВт/год електроенергії щорічно.
Remove ads
Об'єкти соціальної сфери
- Ботіївська середня загальноосвітня школа (в школі облаштовано музей болгарської культури[11]).
- Заклад дошкільної освіти.
- Будинок культури.
- Лікарня.
Відомі особи
- Уродженці села
- Балановський Юрій Васильович (1914—1984) — український художник-живописець.
- Беляєв Дмитро Володимирович (1990—2018) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ст.[12][13][14][15].
- Вашанцев Валентин Іванович (1914—1977) — Герой Соціалістичної Праці.
- Холодний Георгій Степанович — Герой Радянського Союзу.
- Янів Юрій Теодозієвич (1892—1973) — медичний сотник армії Української Народної Республіки
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads