Целій Седулій

Целій Седулій (лат. Caelius Sedulius; ? — близько 450) — латинський поет і письменник часів занепаду Римської імперії.

Целій Седулій
Народився	невідомо
Помер	близько 450
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	поет
Знання мов	латина[1]
Роки активності	425[2] — 450[2]
Посада	консул
Конфесія	християнство
Медіафайли у Вікісховищі

Життя та творчість

Про місце та дати народження немає відомостей. Напевне мешкав десь в Італії. Спочатку займався світськими науками і поезією, викладав риторику. Згодом став священиком (пресвітером), почав писати релігійні твори.

З його доробку найвідомішою є «Великодня пісня» — це епічний твір у гекзаметрі, складається з 5 книг (понад 1700 віршів із прологом, написаним елегійним дистихом), що спирається на Святе Письмо. Седулій намалював у ньому дива Старого Завіту, гріхопадіння Адама і Єви, а також життя, діяльність, смерть, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа. Цей твір свідчить про поетичний талант його автора. Седулій також є автором прозової версії цього твору під назвою «Великодній опус». Мова цієї праці вишукана і продумана.

Збереглася також елегія Седулія у 55 елегійних дистихах і гімн-алфавітарій із 23 рядків, що містить звеличення Христа.

Мова Седулія сходить до Вергілія (він запозичує у цього поета частину віршів, а іноді й цілі вірші), рідше — до Овідія і Лукана. Седулій був знайомий з творчістю Авсонія і Клавдіана.

Седулій став популярним у VI столітті, його читали і коментували, згодом також цінували в період Ренесансу.