Центр дослідження важких іонів імені Гельмгольца

Центр дослідження важких іонів імені Гельмгольца (нім. GSI Helmholtzzentrum für Schwerionenforschung) — науково-дослідний центр у Німеччині. Заснований у 1969 році як Товариство досліджень важких іонів (нім. Gesellschaft für Schwerionenforschung (GSI)). Розташований у Віксгаузені, передмісті Дармштадта.

Центр дослідження важких іонів імені Гельмгольца
нім. GSI Helmholtzzentrum für Schwerionenforschung
Абревіатура	GSI(нім.)
Тип	науково-дослідний інститут
Засновано	1969
Правовий статус	GmbH
Сфера	Big Scienced
Галузь	Ядерні технології
Країна	Німеччина[1]
Штаб-квартира	Wixhausend і Дармштадт
49°55′53″ пн. ш. 8°40′45″ сх. д.
Членство	Товариство імені Гельмгольца[2] Informationsdienst Wissenschaft[3] Німецька дослідницька мережаd[2] Німецьке фізичне товариство[2] Європейське фізичне товариство[2] German National Research Data Infrastructure (NFDI) e.V.d[4]
Керівник	Paolo Giubellinod (1 січня 2017)
Штат працівників	2000 осіб
Материнська організація	Товариство імені Гельмгольца
Дочірня(і) організація(ї)	Helmholtz Institute Jenad Helmholtz Institute Mainzd Helmholtz Research Academy Hessen for FAIRd
Вебсайт: gsi.de
Центр дослідження важких іонів імені Гельмгольца у Вікісховищі

Галузі дослідження

Центр проводить фундаментальні та прикладні дослідження у фізиці та суміжних природничих наукових дисциплінах. Основні галузі дослідження:

• фізика плазми,
• Атомна фізика,
• Дослідження ядерної структури і ядерних реакцій,
• Біофізика та медичні дослідження.

Завдяки бомбардуванню атомів важкими іонами був проведений синтез ядер хімічних елементів майтнерію (1982), гасію (1984), дармштадтію (1994), рентгенію (1994), борія (1996), коперниція (1996).

---

• Місця для експерименту в GSI
• 
  Камера з мішенню на місці для експерименту Z6 (UNILAC) для експериментів з іонами та лазером. З правої сторони оптика nhelix- лазера. З лівої сторони проходить сфокусований PHELIX промінь.
• 
  Місце опромінення для терапії важкими іонами пухлин мозку

Прискорювальний комплекс GSI

У Центрі дослідження важких іонів знаходяться три прискорювальні установки^[5]:

Частина ESR кільця

• UNILAC (англ. Universal Linear Accelerator) — 120 м лінійний прискорювач важких іонів енергією 2 — 11,4 МеВ/нуклон, запущений у 1975 році.
• SIS18 (нім. SchwerIonenSynchrotron) — синхротрон з периметром 216 м, який може прискорити іони до 90 % від швидкості світла (що відповідає магнітній жорсткості 18 Тл·м).
• ESR (англ. Experimental Storage Ring) — накопичувальне кільце з системою електронного охолодження, для накопичення пучків як з SIS18, так і вторинних пучків короткоживучих іонів.

до яких належить

• FRS (англ. FRagment Separator) — система каналів транспортування пучка з поділом пучків ізотопів по відхиленню в магнітних полях.

Інші дослідні установки центру

• LAND (англ. Large Area Neutron Detector) — детектор нейтронів;
• SHIP (англ. Separator for Heavy Ion reaction Products) — електромагнітний фільтр швидкостей;
• FOPI (англ. Four Pi — 4π) — великий детектор частинок для вивчення фізики ядерних реакцій;
• HADES (англ. High Acceptance Di-Electron Spectrometer) — спектрометр для вивчення властивостей адронів, особливо при високих тисках і температурах;
• Процедурний кабінет для терапії пухлин прискореними іонами вуглецю;

Додатково до прискорювачів іонів у Центрі знаходяться дві високоенергетичні лазерні установки для створення гарячої та щільної плазми:

• nhelix потужністю до 10 ГВт (англ. Nanosecond High Energy Laser for Heavy Ion Experiments);
• Pnhelix (англ. Petawatt Nanosecond High Energy Laser for Heavy Ion Experiments) — наносекундний лазер, потужністю 100 ГВт;

Див. також

• Ліверморська національна лабораторія
• Національна лабораторія ім. Лоуренса в Берклі
• Об'єднаний інститут ядерних досліджень