Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Цепкало Вероніка Валеріївна
білоруська громадська активістка та політична діячка, одна із лідерок масових протестів в Білорусі в 2020 році З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вероніка Цепкало (7 вересня 1976 
, Могильов ) — білоруська громадська активістка та політична діячка, стала відомою під час президентських виборів 2020 року[1]. Дружина Валерія Цепкала.
Remove ads
Життєпис
Народилась у Могильові. Матір — Євгенія Шестерікова, сестра — Наталія Леонюк, дід — письменник Петро Шестеріков[2].
Закінчила Факультет міжнародних відносин Білоруського університету, навчалась у Вищій школі менеджменту та бізнесу Білоруського державного економічного університету, а також вивчала управління бізнесом у Національному інституті малого та середнього бізнесу в Хайдарабаді (Індія). Працювала в компанії Velcom, зараз працює старшим менеджером з розвитку бізнесу в країнах СНД та Чорного моря в компанії Microsoft.
Remove ads
Громадська діяльність
Узагальнити
Перспектива
Брала активну участь у президентській кампанії 2020 року в Білорусі: спочатку супроводжувала свого чоловіка, Валерія Цепкало, під час поїздок по містах Білорусі для збору підписів для висування на президентських виборах, а після відмови у реєстрації Валерію Цепкало і його вимушеного покинення країни внаслідок погроз і залякування[3][4], Вероніка сама очолила штаб колишнього кандидата та вийшла на перший план.
16 липня 2020 відбулось об'єднання штабів[5] Світлани Тихоновської, Віктора Бабарико та Валерія Цепкала. Унаслідок цього Світлана Тихоновська, Вероніка Цепкало та Марія Колесникова найвідомішими політичними фігурами в країні, і разом здійснили велику подорож країною, де їх зустрічали тисячі жителів: Дзержинськ, Мінськ, Борисов, Глибоке Новополоцьк, Вітебськ, Орша, Могильов, Бобруйськ, Жлобін, Речиця, Гомель, Сморгонь, Молодечно, Ліда, Гродно, Вовковиськ, Слонім, Барановичі, Брест. Агітаційні зустрічі також планувались у Березі, Слуцьку та Солігорську, але через ризик виникнення провокацій або з інших причин, вони не відбулися.
Основними тезами їхніх виступів були: проведення чесних президентських виборів, звільнення політв'язнів, належний рівень пенсій, безпека дітей та еміграція молоді.
Протягом всієї кампанії, Вероніка зазнавала тиску з боку влади: від збору інформації в школі, де навчаються її діти[6], до виклику її сестри, Наталії Леонюк, для надання свідчень проти Валерія Цепкала, а потім і викрадення сестри[7][8].
Під час виступу на мітингу в Мінську 30 липня 2020 Вероніка розповіла, як її родина постраждала від влади Лукашенка, про сфальсифіковану кримінальну справу проти її матері, у якої на той момент вже була третя стадія раку[9].
16 серпня 2020 Вероніка з дітьми приїхала з Росії до України[10].
Влітку 2024 року білоруський суд заочно засудив Вероніку Цепкало до 12 років ув'язнення[11].
Remove ads
Нагороди
- Премія імені Сахарова (2020)[12]
- Премія імені Мартіна Лютера «Безстрашне слово» (2020)[13]
- Премія імені Льва Копелева[de] за мир і права людини (2021)[14]
- Премія імені Фрітца Цзокліча[pl] (2021)[15]
- Міжнародна премія імені Карла Великого (2022)[16]
Див. також
Посилання
- Новини про Вероніку Цепкало [Архівовано 17 серпня 2020 у Wayback Machine.] на Белсаті
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads