Рік |
Фото |
Лауреат |
Країна |
Внесок |
Прим. |
1988 |
 |
Нельсон Мандела (1918—2013) |
ПАР |
Борець проти режиму апартеїду в ПАР. На момент присудження премії був політичним в'язнем, перебував у в'язниці протягом 1964—1990 років. |
[39] |
|
Анатолій Марченко (1938—1986) |
СРСР |
Радянський дисидент, член Московської Гельсінської групи. Помер в ув'язненні внаслідок голодування у 1986 році. |
[40] |
1989 |
 |
Александер Дубчек (1921—1992) |
Чехословаччина |
Чехословацький політик. Вдався до спроб реформувати комуністичний режим у Чехословаччині після приходу до влади, які отримали назву Празька весна. |
[41] |
1990 |
 |
Аун Сан Су Чжі (нар. 1945) |
М'янма |
Бірманська опозиціонерка, борець проти військового режиму в країні та лідер руху за захист прав людини. |
[42] |
1991 |
|
Адем Демачі (1936—2018) |
СФРЮ |
Албанський письменник і правозахисник, голова Косовської спілки прав людини, борець за права албанців та інших національних меншин Косова. |
[43] |
1992 |
 |
Матері площі Травня |
Аргентина |
Спілка аргентинських жінок, які з 1977 року виступали проти військового режиму в Аргентині та на захист власних дітей, які стали в'язнями того режиму. |
[44] |
1993 |
|
Oslobođenje |
Боснія і Герцеговина |
Газета з Сараєва, яка виходила щоденно під час Боснійської війни та пропагувала ідеї миру між сербами, хорватами та мусульманами. |
[45] |
1994 |
 |
Тасліма Насрін (нар. 1962) |
Бангладеш |
Журналістка та письменниця, борець за права жінок, яка виступала з критикою ісламського фундаменталізму. |
[46] |
1995 |
 |
Лейла Зана (нар. 1961) |
Туреччина |
Курдська активістка, найперша курдська жінка-депутат у парламенті Туреччини. Через власні погляди перебувала в ув'язненні протягом 1994—2004 років. |
[47] |
1996 |
 |
Вей Джиншень (нар. 1950) |
КНР |
Китайський дисидент, борець за права людини та критик комуністичного режиму КНР. |
[48] |
1997 |
 |
Саліма Гезалі (нар. 1958) |
Алжир |
Журналістка, засновник франкомовної газети La Nation, борець за права жінок, свободу слова та демократію в Алжирі. |
[49] |
1998 |
 |
Ібрагім Ругова (1944—2006) |
Союзна Республіка Югославія |
Лідер Демократичної ліги Косова. |
[50] |
1999 |
 |
Шанана Гужмау (нар. 1946) |
Східний Тимор |
Лідер руху за незалежність Східного Тимору. |
[51] |
2000 |
|
Basta Ya! |
Іспанія |
Кампанія на захист прав людини та демократії в Країні Басків. |
[52] |
2001 |
 |
Закаріас Камвеньо (нар. 1934) |
Ангола |
Архієписком Лубанго, голова Міжцерковного комітету за мир в Анголі. |
[53] |
 |
Нуріт Пелед-Елханан (нар. 1949) |
Ізраїль |
Викладачка університету, яка втратила доньку через теракт, вчинений палестинським терористом. Удостоєна премією разом з Іззатом Газаві за спільну роботу за примирення, взаємоповагу та взаємне визнання ізраїльським і палестинським народами прав одне одного. |
[54] |
|
Іззат Газаві (1951—2003) |
Палестина |
Голова Спілки письменників Палестини, син якого був убитий ізраїльською армією. Удостоєний премією разом з Нуріт Пелед-Елханан за спільну роботу за примирення, взаємоповагу та взаємне визнання ізраїльським і палестинським народами прав одне одного. |
[55] |
2002 |
|
Освальдо Пая (1952—2012) |
Куба |
Кубинський дисидент, засновник Християнського визвольного руху, борець за національне примирення та демократичні перетворення на Кубі. |
[56] |
2003 |
 |
Організація Об'єднаних Націй |
|
Номінація на знак визнання роботи працівників Організації Об'єднаних Націй, які часто змушені працювати у надскладних умовах заради встановлення миру та захисту прав людини. |
[57] |
 |
Кофі Аннан (1938—2018) |
Гана |
2004 |
|
Білоруська асоціація журналістів |
Білорусь |
Організація, що бореться за свободу слова в Білорусі. |
[58] |
2005 |
 |
Репортери без кордонів |
|
Міжнародна організація, яка бореться за свободу слова по всьому світу. |
[59] |
 |
Гаува Ібрагім (нар. 1968) |
Нігерія |
Перша жінка-юрист у північній Нігерії, яка бореться проти жорстоких методів покарання, що застосовуються відповідно до законів шаріату до засуджених жінок та молоді. |
[60] |
 |
Жінки в білому |
Куба |
Об'єднання кубинських жінок, яке щонеділі влаштовує мирні акції протесту на захист своїх чоловіків-політв'язнів. |
[61] |
2006 |
 |
Олександр Мілінкевич (нар. 1947) |
Білорусь |
Лідер білоруської опозиції, кандидат у президенти країни 2006 року. |
[62] |
2007 |
 |
Саліх Махмуд Осман (нар. 1957) |
Судан |
Суданський юрист, який надає юридичну підтримку постраждалим від тортур внаслідок громадянської війни. |
[63] |
2008 |
 |
Ху Цзя (нар. 1973) |
КНР |
Китайський борець за демократію та права людини, зокрема ВІЛ-інфікованих. Перебував з 2007 року під арештом. |
[64] |
2009 |
|
Меморіал |
Росія |
Російський правозахисний центр. |
[65] |
2010 |
 |
Гільєрмо Фаріньяс (нар. 1962) |
Куба |
Кубинський психолог і дисидент, борець проти кубинського режиму. |
[66] |
2011 |
 |
Разан Зейтуне (нар. 1977) |
Сирія |
Сирійський юрист та правозахисниця, засновниця блогу для повідомлень про порушення прав людини та викрадення в Сирії. |
[67] |
 |
Ахмед Аль-Сенусі (нар. 1934) |
Лівія |
Лівійський дисидент, політичний в'язень. |
[68] |
 |
Асмаа Махфуз (нар. 1985) |
Єгипет |
Єгипетська активістка, засновник молодіжного руху 6 квітня. |
[69] |
 |
Алі Ферзат (нар. 1951) |
Сирія |
Сирійський карикатурист, який у своїх роботах виступає з критикою ситуації в країні. |
[70] |
|
Мухаммед Буазізі (1984—2011) |
Туніс |
Торговець на ринку. Вчинив акт самоспалення на знак протесту проти бідності, що спричинило народні виступи, які призвели до революції в Тунісі та стали поштовхом до виступів в інших арабських країнах, що отримали назву Арабська весна. Помер від отриманих опіків. |
[71] |
2012 |
 |
Джафар Панагі (нар. 1960) |
Іран |
Іранський режисер та сценарист, його фільми мають міжнародні відзнаки, проте в Ірані вони заборонені. Засуджений 2010 року до 6 років в'язниці із забороною займатися кіновиробництвом протягом 20 років. |
[72] |
 |
Насрін Сотоудех (нар. 1963) |
Іранська юрист та захисниця прав людини, жінок та в'язнів сумління. Засуджена 2010 року до 11 років в'язниці із забороною займатися юридичною практикою протягом 20 років. |
[73] |
2013 |
 |
Малала Юсафзай (нар. 1997) |
Пакистан |
Борець за права дітей, зокрема право дівчат на освіту. |
[74] |
2014 |
 |
Деніс Муквеге (нар. 1955) |
ДР Конго |
Конголезький гінеколог, який протягом років своєї лікарської практики надав допомогу тисячам жінок, котрі стали жертвами сексуального насильства протягом війни в країні. |
[75] |
2015 |
 |
Раїф Бадаві (нар. 1984) |
Саудівська Аравія |
Саудівський блогер та інтернет-активіст, засновник сайтів Saudi Liberals та Free Saudi Liberals network, на яких обговорювалися політичне життя та релігійна політика країни. Засуджений 2013 року до 7 років ув'язнення та 600 ударів батогом (2014 року покарання збільшено до 10 років в'язниці та 1000 ударів) за звинуваченням у віровідступництві. |
[76] |
2016 |
 |
Надія Мурад (нар. 1993) |
Ірак |
Захисниці прав єзидів, жертви сексуального рабства терористичного угруповання Ісламська Держава. |
[77] |
 |
Ламія Аджи Башар (нар. 1998) |
2017 |
|
Венесуельська демократична опозиція |
Венесуела |
Політичні в'язні режиму Ніколаса Мадуро, борці за демократичні перетворення у Венесуелі: Хуліо Борхес / Леопольдо Лопес / Антоніо Ледесма / Даніель Себальос[es] / Йон Гойкоечеа[es] / Лорент Салех[es] / Альфредо Рамос[es] / Андреа Гонсалес . |
[78] |
2018 |
 |
Олег Сенцов (нар. 1976) |
Україна |
Український кінорежисер і проєвропейський активіст, противник анексії Криму Росією. Заарештований 2014 року російською окупаційною владою та засуджений до 20 років ув'язнення за сфабрикованими звинуваченнями у тероризмі. 2018 року оголосив голодування, яке тривало 145 днів, з вимогою звільнити понад 70 українських політичних в'язнів, утримуваних російською владою. |
[79] |
2019 |
 |
Ільхам Тохті (нар. 1969) |
КНР |
Уйгурський дисидент, професор-економіст, борець за права уйгурів у КНР. 2014 року засуджений до довічного ув'язнення за звинуваченнями у сепаратизмі. |
[80] |
2020 |
 |
Білоруська демократична опозиція |
Білорусь |
Координаційна рада, ініціатива «хоробрих жінок» — Світлана Тихановська, Світлана Алексієвич, Марія Колеснікова, Ольга Ковалькова, Вероніка Цепкало, а також лідери громадянського спротиву Сергій Тихановський, Олесь Біляцький, Сергій Дилевський, Степан Путило та Микола Статкевич. |
[81] |
2021 |
 |
Олексій Навальний (1976—2024) |
Росія |
Російський опозиційний політик, громадський діяч і юрист українського походження. Засуджений 2021 року. |
[82] |
2022 |

|
Хоробрий Український народ, представлений президентом країни, обраними лідерами та громадянським суспільством |
Україна |
Українській народ протистоїть новій хвилі війни, розв'язаної Росією, захищаючи не лише свої домівки, суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України, але й свободу, демократію, верховенство права та європейські цінності на полі бою проти жорстокого режиму, який має на меті підірвати демократію, послабити і роз'єднати європейське співтовариство. Окремо підкреслено зусилля президента Володимира Зеленського, ДСНС України, волонтера і парамедика Юлії Паєвської, захисниці прав людини Олександри Матвійчук, мера окупованого міста Мелітополя Івана Федорова, руху опору Жовта стрічка. |
[83] |
2023 |
 |
Магса Аміні † та рух "Жінка, життя, свобода". |
Іран |
Смерть Магси Аміні за підозрілих обставин призвела до масових протестів, часто під гаслом "Жінка, життя, свобода". |
[84] |
2024 |
 |
Марія Коріна Мачадо (нар. 1967) |
Венесуела |
Марія Коріна Мачадо — лідерка Єдиної депломатичної платформи, була знята з виборів президента Венесуели 2024. Едмундо Гонсалес став кандидатом на виборах замість Мачадо. Переможцем виборів був оголошений чинний лідер Ніколас Мадуро, попри те, що вибори відбувалися з порушеннями, а їхні повні результати не були оприлюднені. Вибори спричинили виступи населення, щодо Гонсалеса був виданий ордер на його арешт, через що він покинув країну, одержавши політичний притулок в Іспанії. Мачадо на момент присудження премії переховувалась від режиму. |
[85] |
 |
Едмундо Гонсалес (нар. 1949) |