Церква Святого Ахілія (Арілє)

Церква Святого Ахілія або Церква Святого Ахілла, (серб. Црква Светог Ахилија) — храм Жичської єпархії Сербської православної церкви^[1], розташований в місті Арілє Златиборського округу Сербії. У богословських джерелах прийнято вважати, що церква зведена в 1295—1296 роках на честь святителя Ахілія, єпископа Ларисійського — духовного борця проти аріанства і учасника першого Вселенського собору в історії християнства. У 1979 році споруду включено в Список пам'ятників культури Сербії виняткового значення^[2].

Церква Святого Ахілія
43°45′13″ пн. ш. 20°05′47″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Сербія , община Арілєd
Початок будівництва	13 століття
Належність	Сербська православна церква
Єпархія	Eparchy of Žičad
Стан	пам'ятка культури Сербії виняткового значенняd
Присвячення	Achillius of Larissad
Церква Святого Ахілія (Арілє) (Сербія)
Церква Святого Ахілія у Вікісховищі

Історія храму

За даними, підтвердженими археологічними розкопками, церква була побудована на місці ранішого монастирського комплексу, при цьому достовірно відомо, що вже в 1219 році в Китаї^{[уточнити]} було розташована кафедра єпископа Моравицького. Рішення про будівництво нової церкви прийняли відразу два монарха — король Срема Стефан Драгутин і його молодший брат, король Сербії Стефан Урош II Милутин^[3]. У деяких наукових статтях можна почути думку, що спочатку храм споруджувався на честь сірмійського священномученика Архілія, але після перенесення з Фессалії до Преспи мощей Ахілія, культи шанування цих двох святих злилися ^[4].

З початку XIV до середини XV століття в храмі і сформованому навколо нього монастирі розташовувалася митрополія. У той же період при ньому діяла книгописна майстерня ^[5]. У 1459 році після завоювання Сербської деспотії Османською імперією храм прийшов в запустіння, як і інші центри православ'я, майже на 100 років. Чернеча громада стала знову формуватися лише після 1557 року навколо Печської патріархії при патріархові Макарії, при цьому її чисельність не перевищувала 3 чоловіки. У 1735 році після початку російсько-турецької війни церква і монастир знову були розграбовані і осквернені: турки використовували приміщення культових споруд як стайні.

З середини XIX століття Церква Святого Ахілія в Арилі знаходиться в статусі парафіяльної.

Архітектура і розписи храму

У відповідності з архітектурними особливостями церква відноситься до рашського архітектурного стилю, який характерний для XIII століття суміщенням романського екстер'єру та візантійської просторової концепції. У Православній Енциклопедії так описано архітектурне рішення: «однонавове спорудження зі зниженим трансептом, об'єднуючим бічні певниці і приміщення диаконника і жертовника, нартексом і напівкруглої вівтарною апсидою; над центральною частиною височіє купол, барабан якого спирається на кубічну основу; зовні храм оштукатурений, по фасадах і вгорі барабана аркатурний фриз»^[3].

На кільці під барабаном купола вказана точна дата розпису храму — 1296 рік. За збереженим текстом можна стверджувати, що майстрами були греки, запрошені з міста Салоніки. Непогано збережені твори відносяться до так званого Золотого століття сербського іконопису, розквіт якого почався з розпису монастиря Сопочани. Програма розпису відповідає православним традиціям: в барабані купола зображені біблійні пророки, у вівтарі — "Євхаристія"; в підкупольному просторі — цикл "Великі свята" і "Страсті Христові" і так далі. Окремої згадки заслуговує розташована в нартексі ікона "Древо Єссея!". Образ покровителя храму Святого Ахілія представлений в південній певниці. Найбільшою своєрідністю відрізняється частина фресок, присвячених правителям з династії Неманичів, їхнім родичам і архієпископам сербської церкви (від Сави I до Євстафія II, а також єпископ Моравицький Євсевія). Добре збереглися портрети в південній частині внутрішнього притвору: короля Драгутина з моделлю церкви в руках і короля Милутина; на західній стіні наоса — засновники династії Стефан Неманя, Стефан II Неманич, і її останній представник Стефан Урош V.

• 
  Фреска з зображенням Стефана Уроша II Милутина, короля Сербії.
• 
  Фреска з зображенням засудження Стефаном Неманя єресі богомильства.
• 
  Фреска з зображенням Стефана Драгутина,
  короля Срема.