Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Цивільна гвардія Іспанії

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Цивільна гвардія Іспанії
Remove ads

Цивільна гвардія (ісп. Guardia Civil [ˈɡwaɾðja θiˈβil]) — загальнонаціональна жандармерія, одна з двох національних поліцейських сил Іспанії, що має військовий статус і підпорядковується одночасно Міністерству внутрішніх справ та Міністерству оборони. На відміну від Корпусу національної поліції, що діє переважно у великих містах, Цивільна гвардія відповідає за підтримання громадського порядку в сільській місцевості, здійснює охорону державного кордону та стратегічних об'єктів, контролює рух на автошляхах, а також надає допомогу при надзвичайних ситуаціях. Завдяки підпорядкуванню Міністерству оборони, гвардійські підрозділи можуть залучатися до військових операцій як для захисту національної території, так і для участі у міжнародних місіях Збройних сил Іспанії за кордоном.[4][5]

Коротка інформація Цивільна гвардія, Засновано ...

Міністерство внутрішніх справ відповідає за діяльність Цивільної гвардії, пов’язану з громадською безпекою, а також за фінансування, призначення, розміщення особового складу й матеріально-технічне забезпечення. Міністерство оборони, своєю чергою, відповідає за питання просування по службі та статусу військовослужбовців, а також за військові завдання, покладені на Цивільну гвардію. Обидва міністерства спільно здійснюють відбір, підготовку, підвищення кваліфікації особового складу, а також відповідають за озброєння, територіальне розміщення підрозділів та подання кандидатури на посаду керівника Цивільної гвардії.[4][6]

Цивільна гвардія залучається до закордонних миротворчих місій та є частиною Європейських сил жандармерії.[4]

Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива

Передумови та створення

Передумови створення Цивільної гвардії сягають XV століття, коли Католицькі королі Ізабелла I та Фердинанд II у 1476 році видали регламент, що реформував розрізнені середньовічні місцеві поліцейські братства (ісп. hermandades). Цей крок об'єднав їх у централізовану структуру, відому як Святе Братство (ісп. Santa Hermandad). Його головною функцією було забезпечення безпеки в сільській місцевості та на дорогах, боротьба з бандитизмом та підтримання порядку поза міськими мурами. Організаційно Братство поділялося на капітанії та підпорядковувалося безпосередньо королівській владі, що дозволяє розглядати його як віддаленого функціонального попередника сучасної Цивільної гвардії. Проте, на початку XIX століття, із розвитком нових форм правоохоронних органів, його значення стало майже номінальним, і у 1835 році Святе Братство було остаточно розпущено.[7]

Після завершення Війни за незалежність (1808–1814 рр.) країна зіткнулася зі зростанням нападів організованих злочинних банд. Хоча Національна міліція, що брала участь у боротьбі проти французьких загарбників, була відновлена під час Ліберального триріччя (1820–1823 рр.), її діяльність була дезорганізованою та недостатньо професійною для ефективної протидії цій загрозі.[8]

Створення Цивільної гвардії стало прямим результатом реорганізації системи громадської безпеки в Іспанії на початку 1844 року. Заступник міністра внутрішніх справ Патрісіо де ла Ескосура розробив основні положення цієї реформи, що знайшли відображення у Королівському декреті від 26 січня 1844 року. Вже 30 січня був опублікований детальний регламент, стаття 10 якого прямо передбачала необхідність створення «спеціальної сили, призначеної для ефективного захисту осіб та майна, що є головною метою галузі охорони та безпеки». На основі цих вимог Ескосура, спільно з Мануелем Бельтраном де Ліс-і-Рібесом, швидко підготував повний проєкт закону про створення нової силової структури.[9]

Фінальний документ, відомий як Королівський декрет, був підписаний Королевою Ізабеллою II 28 березня 1844 року, що стало датою офіційного заснування Цивільної гвардії. Незважаючи на цивільну мету, організаційне формування корпусу було тимчасово доручено Міністерству війни (згідно з Декретом від 12 квітня 1844 року). Відповідальність за початкову організацію структури поклали на маршала Франсіско Хав’єра Хірона Еспелету, якому офіційний декрет про призначення надіслали 15 квітня 1844 року.[10]

10 жовтня 1844 року королева Ізабелла II досягла повноліття, згідно з тогочасним законодавством, коли їй виповнилося 14 років. Того дня вона вирушила з Королівського палацу, щоб урочисто відкрити нові Кортеси (парламент). Під час процесії її супроводжувала Цивільна гвардія.[11]

У наступні три десятиліття Цивільна гвардія досягла значних успіхів у зміцненні порядку в Іспанії, зокрема, ефективно боролася з бандитизмом, попереджала антидержавні заколоти та припиняла контрабанду як у самій державі, так і на її заморських територіях (колоніях).[12]

7 червня 1876 року став поворотним моментом для іспанської Цивільної гвардії. Згідно з Королівським указом, виданим цього дня, до її традиційних поліцейських функцій було додано завдання з охорони довкілля. Відтоді Цивільна гвардія отримала повноваження щодо захисту державних лісів, запобігання пожежам, припинення незаконного використання природних ресурсів та низки інших природоохоронних заходів.[13]

Цивільна гвардія під час Громадянської війни (1936-1939)

Початок Громадянської війни в Іспанії в липні 1936 року призвів до розколу в лавах Цивільної гвардії, особовий склад якого поділився практично порівну між протиборчими сторонами. Попри це, командир гвардії, генерал Позас, зберіг вірність законному Республіканському уряду. У ключових містах позиції гвардії відрізнялися: у Барселоні командувачі Арангурен та Ескобар, разом із підлеглими, рішуче виступили на боці Республіки й ефективно придушили заколот. Вірними залишилися сили й у Мадриді, де вони згодом допомогли ліквідувати заколот у Касарі Монтанья та повстання в околицях столиці. Валенсія також виступила за Республіку, причому деякі командири навіть роздавали зброю робітникам. На противагу цьому, у Памплоні сталася трагедія: командир Родрігес Медель залишився вірним уряду, але його гарнізон підтримав бунтівників і вбив свого командира.[14]

На республіканській території сили Цивільної гвардії проіснували недовго: вже 30 серпня 1936 року їх було перейменовано на Республіканську національну гвардію. Протягом війни його роль зводилася переважно до виконання поліцейських функцій у тилу та участі в бойових діях у складі військових Колон та більших підрозділів. Проте, гвардійці, незалежно від сторони конфлікту, відзначилися у кількох епізодах, які обидві сторони вважали взірцями героїзму. Серед них — облога Алькасара в Толедо та оборона Ов'єдо (націоналістична сторона), а також облога святині Нашої Пані Голови в Хаені, яку обороняв капітан Кортес, і захист посту Тосіна в Севільї.[15]

Ці дії принесли Цивільній гвардії високі нагороди. Корпус був колективно відзначений кількома Хрестами Лауреадос Сан-Фернандо (найвищими військовими відзнаками Іспанії). Окрім того, п’ятнадцять гвардійців, серед яких були два командири, два капітани, один лейтенант, три сержанти, два капрали та п’ять рядових, отримали цю нагороду індивідуально. Зрештою, командир Ескобар, який зберіг вірність Республіці, був підвищений до генерала і очолював важливі військові підрозділи, провівши останній великий наступ республіканців у цій війні.[16]

Реформування Цивільної гвардії за часів Франкізму та розширення її функцій

Після завершення Громадянської війни та встановлення диктатури генерала Франсіско Франко, відбулася повна реорганізація іспанської держави, яка торкнулася й Цивільної гвардії. У цей період її розглядали як ключову силу для забезпечення та захисту громадського порядку, через що її об'єднали з Корпусом карабінерів берегової та прикордонної охорони. Внаслідок цього об'єднання на Цивільну гвардію, окрім її традиційних завдань, було покладено нові обов'язки: охорона узбережжя та кордонів, а також боротьба з контрабандою та фіскальними правопорушеннями.[17]

З метою забезпечення підготовки кадрів для рновленої Цивільної гвардії було засновано нові навчальні заклади: у 1942 році в Сабаделі створено Академію фіскальної служби (згодом перенесена до Вальдеморо у 1997 році), а у 1945 році Академію гвардійців в Убеді. До 1950 року офіцерський склад переважно поповнювався з армії, але у 1951 році в Мадриді відкрили Спеціальну академію для безпосередньої підготовки власних офіцерів гвардії.[18]

У період із середини 1940-х до початку 1960-х років Цивільна гвардія відігравала провідну роль у боротьбі з антифранкістським підпіллям. У цей час партизани здійснили численні акти насильства та диверсій: вони вбили 953 особи, провели понад 500 диверсій, близько 6000 пограбувань та майже 1000 викрадень. Сили правопорядку, своєю чергою, знищили 2173 партизанів, заарештували 2841, і ще 546 здалися добровільно.

Для підвищення ефективності роботи Цивільна гвардія почала впроваджувати нові методи: у 1948 році розпочали використання службових собак, а у 1951 році було створено окремий кінологічний підрозділ.[19]

Значне розширення функцій Цивільної гвардії відбулося у 1959 році, коли на неї було покладено обов’язки регулювання дорожнього руху. Це завдання вона перебрала від неефективної через свою нечисленність дорожньої поліції. Для виконання цієї місії було сформовано спеціалізований Підрозділ дорожнього руху Цивільної гвардії. Пізніше, у 1973 році, була створена Служба гелікоптерів (у 1981 році перетворена на Підрозді авіації Цивільної гвардії), яка активно використовується для контролю на дорогах, у рятувальних операціях у горах спільно з Гірським підрозділом, а також у боротьбі з наркоконтрабандою разом із Морською службою (заснована у 1992 році). Крім того, ці повітряні та морські підрозділи брали участь у планах цивільного захисту під час пожеж та інших надзвичайних ситуацій.[20]

Створення підрозділів спеціального призначення

Thumb
Перша в історії фотографія Guardia Civil, зроблена десь між 1855 і 1857 роками в Рейносі, Іспанія.

Модернізація Цивільної гвардії у демократичний період

З відновленням демократії в Іспанії Цивільна гвардія продовжила свою модернізацію та розширення спеціалізованих функцій. У 1982 році було створено два важливі підрозділи: Службу з розмінування вибухових пристроїв (SEDEX) та Спеціальний підрозділ втручання (UEI), призначений для боротьби з тероризмом та проведення операцій високої складності.[21]

Цивільна гвардія також активно адаптувалася до нових суспільних і безпекових викликів. У 1988 році в структурі Цивільної гвардії була створена Служба охорони природи (SEPRONA). Її завдання включають захист лісів, боротьбу із забрудненням та протидію незаконному полюванню і рибальству. Пізніше, у 1991 році, було засновано Морську службу для нагляду за іспанським узбережжям та надання допомоги на морі. Важливою віхою стало й відкриття доступу жінкам до лав Цивільної гвардії завдяки Королівському указу 1/1988 від 22 лютого.[22]

Для боротьби з тероризмом, особливо з угрупуванням ЕТА, Цивільна гвардія також створила підрозділи спеціального призначення. У 1978 році був створений Регіональний антитерористичний підрозділ, який полював на терористів, що переховувалися в гірській місцевості. Для навчання його членів у 1980 році заснували Центр спеціальної підготовки. У 1982 році був сформований ще один антитерористичний підрозділ, відомий як Група швидкого реагування (GAR). У 1998 році для їх контролю та координації було створено Регіональний оперативний підрозділ Цивільної гвардії зі штаб-квартирою в Логроньйо.[23]

Нарешті, в контексті відновлення історичної пам'яті, у січні 2021 року генеральна директорка Марія Гамес оголосила про завершення процесу зняття всіх емблем і символів франкістської диктатури з казарм і будинків Цивільної гвардії по всій країні. Ця робота була завершена на виконання статті 15 Закону «Про історичну пам'ять» від 2011 року, реалізація якого була тимчасово призупинена під час попередніх урядів.[24]

Thumb
Колона Guardias Civiles під час Астурійської революції 1934 року, Браньосера
Remove ads

Завдання, функції та повноваження

Узагальнити
Перспектива

Відповідно до статті 104 Конституції Іспанії 1978 року, основними завданнями Цивільної гвардії є захист прав і свобод громадян Іспанії від кримінальних та інших протиправних посягань, а також охорона громадської безпеки та порядку. Гвардійці також виконують завдання із забезпечення національної безпеки та захисту державного кордону, припинення діяльності терористичних, незаконних збройних груп та злочинних організацій, а також інші завдання військового характеру, визначені в Королівському декреті 1438/2010.[25]

Закон № 2/1986 від 14 березня 1986 року «Про сили та корпуси безпеки» виконує наступні функції:[26]

  • Контроль за дотриманням законів і загальних нормативних актів, виконуючи накази, отримані від органів влади в межах їх відповідної компетенції.
  • Допомога і захист осіб, а також забезпечення збереження й охорони майна, що перебуває в небезпеці з будь-якої причини.
  • Охорона і захист державних будівель та критично важливих об'єктів.
  • Забезпечення охорони та безпеки високопосадовців.
  • Підтримання та відновлення, у разі потреби, громадського порядку та безпеки.
  • Запобігання вчиненню злочинів.
  • Розслідування злочинів з метою виявлення і затримання ймовірних винуватців, охорона місця злочину, забезпечення доказів та передача їх до суду, а також складання відповідних технічних і експертних звітів.
  • Збір, отримання та аналіз усієї інформації, що має значення для підтримання правопорядку та громадської безпеки, а також вивчення, планування і впровадження методів і засобів запобігання злочинності.
  • Співпраця зі службами цивільного захисту у випадках серйозної небезпеки, катастроф або суспільного лиха, згідно з положеннями законодавства про цивільний захист.

Виключні повноваження:[27]

  • Забезпечення дотримання законодавства у сфері обігу зброї та вибухових речовин.
  • Фіскальна охорона держави, запобігання та переслідування контрабанди.
  • Контроль дорожнього руху, транзиту і транспорту на міжміських дорогах.
  • Охорона наземних шляхів сполучення, узбережжя, кордонів, портів, аеропортів, а також важливих центрів та об’єктів.
  • Нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства: охорона природи, навколишнього середовища, водних ресурсів, а також мисливських, рибних, лісових та інших природних багатств.
  • Міжміський конвой (супровід) ув'язнених та затриманих осіб.
  • Виконання інших повноважень, передбачених чинним законодавством.
Remove ads

Підрозділи спеціального призначення

Спеціальний підрозділ втручання (UEI)

Thumb
Нарукавний знак спецпідрозділу UEI

Unidad Especial de Intervención (абр.UEI, укр. Спеціальний підрозділ втручання) — підрозділ спеціального призначення Цивільної гвардії, що спеціалізується на проведенні операцій зі знешкодження терористів, звільнення заручників, боротьбі з організованою злочинністю, а також виконанні складних місій, що потребують високої кваліфікації та спеціального оснащення. Підрозділ залучається для виконання надсикладних поліцейських операцій на всій території країни так і за її межами.[28]

Група швидкого реагування (GAR)

Thumb
Нарукавний знак Групи швидкого реагування

Grupo de Acción Rápida (абр.GAR, укр. Група швидкого реагування) — підрозділ спеціального призначення Цивільної гвардії, що призначена для боротьби з організованою злочинністю, зокрема в сільських та віддалених районах Іспанії. Підрозділ GAR займається боротьбою з наркоторгівлею, контрабандою, а також участю в операціях проти тероризму. Цей підрозділ спеціалізується на швидкому реагуванні в ситуаціях, що потребують високої мобільності та оперативності.[29]

Озброєння

Вогнепальна зброя

Літаки

  • CASA CN 235
  • INDRA P2006T

Гелікоптери

Remove ads

Див. також

Примітки

Бібліографія

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads