Чайка Варвара Пилипівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чайка.

Варва́ра Пили́півна Ча́йка (справжнє прізвище — Рубашка; 17 грудня 1897, с. Перекіп, нині Валківського району Харківської області — 27 червня 1976, Пуща-Водиця) — українська акторка театру і кіно, заслужена артистка Української РСР^[1].

Чайка Варвара Пилипівна
Народилася	17 грудня 1897(1897-12-17)  Перекіп
Померла	27 червня 1976(1976-06-27) (78 років)  Пуща-Водиця, Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність	акторка
Alma mater	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Вчителі	Юхименко Іван Якович
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Родичі	Дехта Наталія Іванівна
Брати, сестри	Дехта-Лісова Меланія Пилипівна
Нагороди
IMDb	ID 1538559

Життєпис

Народилася 17 грудня 1897 року у селі Перекіп на Харківщині в родині хліборобів. Три сестри — Меланія, Ганна, Варвара — мали прекрасні голоси, чудово співали.

Закінчила Перекопську церковно-парафіяльну школу. Далі було навчання в студії при харківському театрі «Муссурі»^[2], Харківському музично-драматичному інституті. Учениця Івана Юхименка^[3]. У 1930-х роках виступала у театрах Харкова і Херсона.

З 1939 року — акторка Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка. Під час війни, з 1941 по 1943 роки жила у Перекопі. Чоловік — Ісаак Георгійович Рапопорт (театральний адміністратор) — розстріляний у Бабиному Яру. З 1945 знову працює у театрі ім. Івана Франка.

Знімалася у кіно, удостоєна звання заслуженої артистки УРСР.

Після смерті чоловіка жила самотньо, дітей не мала. Літню акторку доглядала її племінниця — донька брата Василя — вчителька Лариса Василівна Тихонова, яка проживає в селі Шишаки на Полтавщині, та сестра Ганна Пилипівна Соколова.

Померла під Києвом, у Пущі Водиці 27 червня 1976 року.

Родина

В родині до театру, окрім Варвари Чайки, дотичні сестри Меланія та Ганна. Меланія Дехта-Лісова (нар. 1911) — заслужена артистка УРСР (1960). Спогади про своїх рідних тіток залишила вчителька Лариса Василівна Тихонова^[4]. Племінниця Наталія Дехта (нар. 1951) — акторка Сумського театру ім. Михайла Щепкіна. Соколова Ганна Пилипівна була акторкою Київського театру ім. І. Франка.^[5][6]

Театральні роботи

• «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (аматорський гурток на Харківщині)^[1]
• 1920 — «За двома зайцями» Михайла Старицького (Харків) — Химка (грала разом із Панасом Саксаганським — Голохвостим)^[1]
• «Затоплений дзвін» Ґергарта Гауптмана (Харківська драматична студія) — Відьма^[1]

Київський український драматичний театр ім. Івана Франка

• «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці…» Михайла Старицького; реж. Гнат Юра — Вустя Шураіха^[1]
• «В степах України»
• «Украдене щастя»
• «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого
• «Сто тисяч»
• «Свіччинє весілля»

Аудіовистава

• 1962 — «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого — «Театр перед мікрофоном». Ролі виконували: Гнат Юра, Варвара Чайка, Ольга Кусенко, Сергій Олексієнко, Валентина Святенко, Олексій Омельчук, Микола Панасьєв, Семен Лихогоденко, Ігор Мурашко.

Фільмографія

• 1939 — «Сорочинський ярмарок» — Хивря (перший український кольоровий фільм)
• 1946 — «Центр нападу» — епізод
• 1952 — «В степах України» (фільм-спектакль) — Параска, дружина Галушки
• 1952 — «Украдене щастя» (фільм-спектакль) — сусідка перша
• 1953 — «Мартин Боруля» (фільм-спектакль) — Палажка
• 1953 — «Доля Марини» — Ївга Степанівна Деркач
• 1956 — «Кривавий світанок» — баба
• 1956 — «Павло Корчагін» — тітка на станції
• 1956 — «Суєта» (фільм-спектакль) — Тетяна
• 1957 — «Гори, моя зоре» — дружина шахтаря
• 1957 — «Штепсель одружує Тарапуньку» — матір Галі
• 1958 — «Перший парубок» — мати Одарки
• 1958 — «Сто тисяч» (фільм-спектакль) — Параська
• 1962 — «Свіччинє весілля» (фільм-спектакль) — епізод
• 1962 — «Серед добрих людей» — Мотря, тітка Роми
• 1965 — «Немає невідомих солдатів» — санітарка
• 1967 — «Ця тверда земля» — гостя

Дослідження біографії

Відомостей про життя відомої акторки вкрай мало. Досліджував біографію Варвари Чайки Іван Лисенко, опублікував коротку статтю про неї у Валківській енциклопедії. Він же передав Валківському краєзнавчому музею унікальну світлину про приїзд Чайки на свою малу батьківщину, у село Перекіп.

Збором інформації про життя і творчість Варвари Чайки займається письменник і журналіст Олег Вергеліс: «я почав збирати крихти матеріалів про одну легендарну актрису франківської трупи. До речі, саме читачі мене і попросили зробити текст про актрису, інформації про яку дуже мало, а вона колись була улюбленою партнеркою Гната Юри, Дмитра Мілютенка, Юрія Шумського. Це актриса Варвара Пилипівна Чайка. Загугліть її їм'я та прізвище — й одразу згадаєте це виразне народне обличчя з українських кінокартин та фільмів-вистав 1950-х років»^[7]. Основну інформацію вдалося почерпнути у спілкуванні із Тетяною Дмитрівною Болгарською, близькою родичкою актриси, знаменитим українським театральным педагогом^[1].