Черленківський замок

Черленківський замок — руїна історичної оборонної споруди. Пам'ятка архітектури і містобудування місцевого значення, включена до відповідного Реєстру пам'яток історії та культури Вінницької області.^[2]

Наполеон Орда. Селище. Руїни замку Черленківських та каплиця, між 1871 та 1873 рр.

Черленківський замок
49°08′07″ пн. ш. 28°21′25″ сх. д.
Тип	шато
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	с. Селище (Тиврівський район)
Будівник	Черленський
Матеріал	цегла, камінь
Будівництво	16 ст. —
Стан	на реставрації[1]
Черленківський замок (Україна)
Черленківський замок у Вікісховищі

Історичні відомості

Деякі краєзнавці та історики поширюють міф про появу Черленківського замку за часів хазяйнування на Поділлі князів Коріятовичів. Абсолютно безпідставно стверджується що тоді ця оборонна споруда разом з поселенням на Лисій горі над Бугом, т. зв. Черлений град, переважав за розмірами і кількістю населення Вінницю.^[3] Також у багатьох джерелах помилково стверджується що у 1448 р. поселення отримує Магдебурзьке право та навіть свій герб. Вперше цю версію поширив вінницький історик Констянтин Завальнюк у книзі '' Останній з визначних Щеньовських'' Однак ця версія є помилковою. Історик сплутав або свідомо підмінив Черленків з містечком Червоногород /Черлений град (зникле нині містечко, що було центром одноіменного повіту якому дійсно було надано такий привілей у 1448 році. Розташовувалось поблизу нинішнього села Нирків Тернопільської області .^{[2] [3] [4]}

Слід також розрізняти поселення Черленків, яке знаходилось в кількох кілометрах вище по Бугу та власне замок Черленковських, що знаходився на території села Селище, чіткі відомості про який з'являються лише у 17-му столітті. Приблизно з середини 1600-х років,після розорення татарами Черленкова, будується нове укріплення в Селищах і маєтності Черленковських розділяються на Черленків Старий ( на місці спаленого татарами) та Селище або Черленків Новий (Siedliszcze alias Cherlenkow Nowy). Саме під такими назвами ці поселення згадуються у орендному контракті від Черленковського Яну Дзіку ^[5] та у записі маєтків від Атаназія Черленковського Стефану Пісочинському у 1668 році. ^[6]Однак подвійна назва не прижилася і з 1700-х років не використовувалась.
У XVI - XVII ст. замок разом з навколишніми землями належить родині шляхтичів Кмитів-Черленківських. Місцина ця отримує назву Черленківщина. . У 1648 р. після знищення у Вінниці домініканського монастиря, Черленківський замок приймає вигнанців. Останній з чоловічої гілки Черленківських — Анатас (Атаназій), ставши ченцем, передає замок в числі інших своїх маєтностей, Стефану Пісочинському. Пізніше серед володарів згадуються родини Пісочинських, Шашкевичів, Чарнецьких, Куніцьких,Нітославських, а з 1750 р. — Щеньовські.^[7]

Староста трахтемирівський, житомирський підчаший Станіслав Щеньовський^[8] відремонтував стіни замку, спорядив його гарматами. Але вже 1768 р., за часів Барської конфедерації,діяльний конфедерат — воєвода брацлавський Онуфрій Щеньовський^{[джерело?]}, отримавши поразку під Білою Церквою від царських військ,потрапляє в ув'язнення,а його син Ігнаци остаточно розбирає Черленківський замок задля спорудження власного палацу. Замок втрачає своє оборонне значення, втім так і не бачивши протягом свого існування жодної осади. Одна з веж, що залишилась, від 1800-х років стала капличкою з родинною криптою - усипальницею Щеньовських, де труни висіли на ланцюгах. У 1820 році першим тут був похований Ігнаци Шеньовський.

Такою її побачив і замалював художник Наполеон Орда, який здійснив подорож цими місцинами між 1871 та 1873 рр.

У більшовицьку добу палац разом зі склепом знищено, труни Щеньовських скинуто в Буг, а одна з них певний час використовувалась як місток через струмочок. Другу башту замку розтягнуто по цеглині вже в сучасну добу.

Археологічні розкопки на замчищі у 1969 та 2007 роках виявили знахідки періоду трипільскої культури. Також знайдено фундаменти прямокутної в плані споруди та залишки цегли в формі плінфи. ^[9]

Новобуд Черленківського замку зі старою вежею

Сучасний стан

Двоярусна шестигранна вежа з оштукатуреним фасадом і рустованими кутами являє собою руїну і продовжує руйнуватись. У 2012 р. об'єкт, незважаючи на туристичну привабливість, не потрапив до переможців районного конкурсу «Сім чудес Тиврівщини».^[10] Поруч з руїною на місці замчиська з 2007 р. ведеться будівництво стилізованого під фортецю ресторанно-розважального комплексу.^[11],^[12] Вежа Черленківського замку включена до туристичного маршруту, розробленого Сутисківським історичним музеєм «Слава».^[13] Її також згадано у путівнику «Чотирнадцять мандрівок Вінниччиною» як «пустку без даху, залишену напризволяще».^[14]

Міфологія

Циркулює легенда про двох братів-паничів, які не могли поділити руку дівчини. Один з братів закрився з дівчиною в замку, а інший зібравши військо, взяв замок в облогу і змусив його здатись через голод. Брат застрелив іншого стрілою з замкових мурів, за що судом був даний йому смертний вирок, проте король, враховуючи його заслуги, помилував його.

За часів Гайдамаччини в замку зі старим слугою оборонялася пані Чарнецька (родом з Черленківських).
Існують історії про чималі підземні ходи із замчиська попід Південний Буг і до Вінниці. За радянських часів люди шукали в проваллях підземних ходів панські скарби — 16 діжок із золотом, по чотири діжки в чотирьох різних місцях.^[15]

Галерея

Черленківська вежа. Ракурс Черленківська вежа. Ракурс  Вигляд зсередини башти Вигляд зсередини башти  Краєвид з Черленківською вежею Краєвид з Черленківською вежею  Внутрішній вигляд башти Внутрішній вигляд башти  Черленківська вежа. Ракурс Черленківська вежа. Ракурс  Стіни башти Стіни башти  Черленківська вежа над водою Черленківська вежа над водою  Стара башта разом з новобудом Черленківського замку Стара башта разом з новобудом Черленківського замку  Черленківська вежа. Ракурс Черленківська вежа. Ракурс

Джерела і література

• Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 28, 56.
• Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 221—235.
• Тиврівщина: Альбом / Стебелєв А., Очеретяний Є. — Туристичне видання. — Вінниця: ТОВ Нілан-ЛТД, 2015. — 80 с. — ISBN 978-966-924-014-9. — С. 30.
• Бондар, Дмитро. З любов'ю до минулого. Селище в документах і спогадах. — Вінниця, 2009.
• Завальнюк, Анатолій. Село Юрківці на Черленківщині. 400 років: історично-документальний нарис. — Вінниця: Континент-Прим, 2002. — 151 с. [Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Про історію Черленківського замку на сайті «Мій Гнівань» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]