Черніков Володимир Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черніков.

Володи́мир Миха́йлович Че́рніков (15 січня 1918, Лисичанськ — 17 березня 1992, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України. Чоловік художниці Віри Согоян^[1], батько художника Миколи Чернікова.

Черніков Володимир Михайлович
Народження	15 січня 1918(1918-01-15)  Лисичанськ, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Українська Народна Республіка Рад робітничих, селянських, солдатських і козацьких депутатів, Російська СФРР
Смерть	17 березня 1992(1992-03-17) (74 роки)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Київський державний художній інститут (1951)
Вчитель	Сагайдачний Євген Якович, Шовкуненко Олексій Олексійович, Трохименко Карпо Дем'янович і Єлева Костянтин Миколайович
Діяльність	художник
Відомі учні	Басанець Олександр Дмитрович
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Согоян Віра Согомонівна
Учасник	німецько-радянська війна
Роботи в колекції	Національний художній музей України і Донецький обласний художній музей
Нагороди

Життєпис

Народився 15 січня 1918 року у місті Лисичанську (нині Луганська область, Україна). У 1939 році закінчив Ворошиловградське художнє училище. Брав участь у німецько-радянській війні, служив у кавелерії. Член ВКП(б) з 1944 року.

З 1946 по 1951 рік навчався в Київському художньому інституті у Євгена Сагайдачного, Олексія Шовкуненко, Карпа Трохименка та Костянтина Єлева. Після закінчення, декілька років викладав в інституті.^[2]

Могила художника та його сім'ї.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Філатова, № 10А, квартира № 10. Помер у Києві 17 березня 1992 року. Похований разом із сім'єю на Байковому кладовищі (ділянка № 49, 50°25′0.56″ пн. ш. 30°30′5.27″ сх. д.).

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, графіки та плаката. Працював в стилі соцреалізму писав жанрові картини, портрети (де його героями були шахтарі, сталевари, прикордонники), пейзажі.

Серед робіт:

• панно «Індустрія» в головному павільоні ВДНГ УРСР (1958);

живопис

• «Донецькі шахтарі» (1957);
• «Бригада Героя Соціалістичної Праці М. Мамая» (1960);
• «Тарас Шевченко на допиті в Орській каторжній в'язниці» (1961, Шевченківський національний заповідник у Каневі);
• «Глибокий горизонт» (1963);
• «Шлях заслання Тараса Шевченка» (1963—1964);
• «Дружба над Тисою» («Прикордонники Угорщини, СРСР та Чехословаччини») (1964—1965);
• «1941 рік» (1967);
• «Південний кордон» (1968);
• «Прикордонний пікет» (1969);
• «На Ленінську вахту» (1970);
• «Прикордонники» (1971);
• «Морський десант» (1975);
• «Вони починали» (1975);
• «Командир взводу морської піхоти Євдокія Завалій» (1975);
• «Свято на шахті» (1982);
• «Оборонці Києва» (1983);

графіка

• «Київ колись і тепер» (1966, вугілля, пастель);
• «Отава» (1967, ліногравюра, акварель);
• «Ранок» (1967, ліногравюра, акварель);
• «Рибалки» (1967, ліногравюра, акварель);
• «Верби над озером» (1968, ліногравюра);
• «Теплий вечір» (1969, ліногравюра).

Учасник всеукраїнських художніх виставок з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року, міжнародних — з 1959 року.

Твори художника зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Донецькому обласному художньому музеї, в приватних колекціях в Україні та за її межами^[1].

Відзнаки

• Нагороджений:
  • орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)^[3], «Знак Пошани»;
  • грамотою Президії Верховної Ради УРСР;
• Заслужений художник УРСР з 1973 року.