Чехов Олександр Павлович

Олександр Павлович Чехов (нар. 22 [10] серпня 1855, ст. Велика Міцна під Таганрогом — пом. 30 [17] травня 1913, Санкт-Петербург) — прозаїк, публіцист, мемуарист. Старший брат Антона Павловича Чехова і Миколи Павловича Чехова, батько актора і режисера Михайла Олександровича Чехова.

Чехов Олександр Павлович
Ім'я при народженні	Олександр Павлович Чехов
Псевдонім	Агафопод, Агафопод Единицин, Алое, А. Седой
Народився	10 (22) серпня 1855(1855-08-22) Таганрог, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер	17 (30) травня 1913(1913-05-30) (57 років) Санкт-Петербург, Російська імперія  ·рак гортаніd
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія
Діяльність	прозаїк, публіцист, мемуарист
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[1] і журналістика[1]
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd і Гімназія №2 імені А.П. Чеховаd
Знання мов	російська[1]
Мова творів	російська
Батько	Чехов Павло Єгорович
Мати	Evgenia Chekhovad
Брати, сестри	Чехова Марія Павлівна, Чехов Антон Павлович, Чехов Микола Павлович і Михайло Павлович Чехов
Діти	Чехов Михайло Олександрович
Чехов Олександр Павлович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чехов (значення).

Біографія

Народився Олександр Чехов 10 (22) серпня 1855 року в міщансько-купецькій родині. Батько — Павло Єгорович Чехов (1825—1898), мати — Євгенія Яківна Чехова, уроджена Морозова (1835—1919).

Навчався в Таганрозькій чоловічій гімназії, яку в 1875 році закінчив зі срібною медаллю.

Вищу освіту здобув на природничому відділенні фізико-математичного факультету Московського університету, знав шість мов. У студентські роки публікувався в гумористичних часописах «Глядач», «Москва», «Будильник», що багато в чому сприяло залученню до світу столичної журналістики юного Антона Чехова.

З 1881 року жив у цивільному шлюбі з Ганною Іванівною Хрущовою-Сокольниковою (1847—1888). Двоє його синів Микола і Антон вважалися «незаконними». Вона ж у 1883 році народила Олександру Павловичу дочку Марію, яку він ласкаво називав Мося, але вона померла через пару років.

Після закінчення університету в 1882 році служив по черзі на таганрозькій (1882—1886), петербурзькій (1885) та новоросійській (1885—1886) митницях. У Таганрозі був звільнений за нову повість про зловживання місцевої митниці, яку він опублікував в одеській газеті.

У 1886 році за протекцією брата Антона влаштувався працювати до газети «Новий час». Писав під псевдонімами Агафопод, Агафопод Єдініцін, Алое, пізніше — А. Сивий.

У 1888 році Олександр Павлович овдовів, а наступного року обвінчався з гувернанткою своїх дітей Наталією Гольден (1855—1918). У шлюбі народився син Михайло (1891—1955), згодом знаменитий артист.

Помер 17 (30) травня 1913 року в Санкт-Петербурзі від раку горла. Похований на Літераторських мостках Волкова кладовища в Петербурзі.

Окремо видані книги

Надгробок Олександра Чехова на Літераторських мостках

• А. П. Седой. В погоне за теплом и солнцем. — СПб., 1913;
• А. Седой (Чехов). Из детства А. П. Чехова. — СПб., 1912;
• А. Седой. В гостях у дедушки и бабушки. — СПб., 1912;
• А. Седой (Ал. Чехов). Хорошо жить на свете! Повесть. — СПб., 1904;
• А. Седой. Княжеские бриллианты [и др. рассказы]. — СПб., 1904;
• А. Седой. Святочные рассказы. — СПб., 1895;
• А. Седой. Птицы бездомные [и др. рассказы]. — СПб., 1895;
• Александр Чехов. Исторический очерк пожарного дела в России. — СПб., 1892.

Статті

• Чехов А. Исторический момент в области современной геологии // «Исторический Вестник». — 1901. — Февраль. — Т. LXXXIII.